Розділ «Побіля Горині »

Нарешті всі десятники стали висловлювати свою думку про спасіння люду, і тоді Петро підняв руку і промовив:

— Гаразд, я за все відповім, але, щоб дізнатися, де мурза буде сни дивитися, треба до них якусь приваду заслати.

— Хто піде за власною волею до татар у ярмо? Давайте запитаємо у козаків, — далі вів Петро.

— Пішли до хлопців, у них запитаємо, — зраділо промовив Макар, і всі попрямували до своїх десяток, шукаючи охочого на добровільний полон.

Андрій вирушив за Макаром до своєї десятки, і той став говорити про те, що сотенний не проти порятунку людей. А як дійшов до того, щоб хтось добровільно потрапив у полон заради розглядин у татарському стані, всі притихли і поглядали один на одного.

— Та воно можна б і спробувати татарського батога... А чи вийде вирватися? Може, все життя на каторзі... — розсудливо сказав до всіх Павло, і друзі ствердно закивали головами.

Андрія мучило сумління. Йому було жаль людських душ, що йдуть у неволю, та водночас може статися так, як казав Павло, а вдома — Даринка, мати, синок... Часу було обмаль, та ні з їхнього, ні з інших гуртів не було чути, щоб хтось відгукнувся на таку справу.