Квінт Горацій Флакк
вірші різної конструкції. Він написав 103 таких віршів, об'єднаних у 4 книги. Захоплювався поет і ліричними мотивами, проповідуючи поміркованість, але водночас і розумне використання насолоди. Його лозунг "Carpe diem!" - користуйся днем!
Горацій був спочатку прихильником епікуреїзму, згодом схилявся більше до стоїцизму. Але він був далекий від ригоризму. Майже в усіх питаннях він - прибічник золотої середини (aurea mediocritas). Ми постійно зустрічаємо мотив, найкраще висловлений у дев'ятій оді першої книги:
Про те, що чекає нас, кинь свої роздуми,
Прийми день як прибуток, нам подарований
Долею, і не цурайся, мій друже, -
Ні обрядів, ні ласк любовних [Оди, 1.9].
Тематика його віршів різноманітна: послання друзям, спогади про минуле, ліричні вірші. У знаменитому творі "Пам'ятник", що викликав пізніше немало наслідувань, Горацій стверджує, що ім'я його будуть вшановувати доти, поки існуватиме Рим. Наприкінці життя Горацій написав послання (epistolae), адресовані окремим особам, що нагадували за своїми мотивами ранні його сатири. До послань приєднується його "Ars poetika" - великий віршований твір, присвячений роздумам про поетичну творчість.
Ідея прославлення Риму і обожнення принцепсів була властива й Публію Овідію Назону (43 р. до н.е. – 17 р. н.е.), вихідцю із сім'ї вершників, яка проживала в м. Сульмані (Середня Італія). Він отримав блискучу риторську освіту, подорожував Грецією і Малою Азією. Після повернення Овідій вів життя приватної особи. Через свою знатну дружину зблизився з найвищими колами римського суспільства. Овідій народився у рік Мутинської битви, тому він не міг пам'ятати всіх жахів громадянської війни, які привели людей до щирого вихваляння нових порядків, що дали людям мир і спокій.
Для Овідія ці вихваляння - формули і штампи, які потрібно виконувати. На творчість Овідія вплинув александризм, а також риторика. Проте завдяки могутній силі таланту він зумів створити вишукані твори, які обезсмертили його ім'я.
У "Метаморфозах" (перетвореннях) Овідій виклав історію світової еволюції, починаючи з хаосу і закінчуючи апофеозом Юлія Цезаря, обожненого предка Августа. Августівський Рим зображено останньою ланкою світової еволюції, що ввібрав у себе всі досягнення людства. Проте в історії літератури Овідій більше відомий як еротичний поет, автор любовних елегій "Мистецтво кохання" (Arsamandi) і "Ліки кохання" (Remdia amoris). Роздуми поета про кохання та його значення йшли всупереч з ідеями Августа про сім'ю і шлюб. Саме в "Мистецтві кохання" Овідій дає закоханим поради, як можна досягти успіху в об'єкта свого кохання і як повинен вести себе закоханий, щоб зберегти прихильність своєї коханої. Поема стала
Публій Овідій Назон
пародією на законодавство Августа про перелюбство. Сам Овідій виправдовувався тим, що в поемі йде мова про закоханих із нижчих верств, про куртизанок, на яких не поширювалися закони Августа. Проте навіть побіжне ознайомлення з поемою показує, що автор говорить про римських дам із вищих верств.
У період реакції помітне намагання людей концентруватися на грошах і сексуальних емоціях. Рим перетворився у величезне місто торгово-лихварського капіталу, куди стікалося все багатство світу, місто спекуляції, наживи, розваг і розпусти. Загальною стала пристрасть до грошей. "Ми риємо землю, щоб знайти в ній золото, замість того, щоб орати її для жнив", - писав Овідій [Метаморфози, І, 135].
Накопичення багатства використовувалося перш за все для особистих задоволень. Марнотратство стало серед римської золотої молоді модою.
Основні мотиви поезії Овідія складають пристрасть і кохання: "Подібно тому як вершник, дарма утримуючи повід, заляпаний піною, не може стримати коня, який несе його в прірву; подібно тому як корабель, уже досягаючи землі, буває раптом відкинутий поривом вітру, що налетів, так точно я зваблений постійно Купідоном і потрапляю завжди під його стріли".
Еротична легковажність поезії Овідія не гармоніювала з консервативною політикою Августа. На цьому ґрунті і виникли протиріччя між поетом та імператором, що завершилися висланням Овідія у 8 р. н.е. у м. Томи (північно-західний берег Понту). Це місто видалося поету суворим і непривабливим. Своєму виправданню і смутку за Римом Овідій присвятив дві поеми: "Trista" (Скорботи) і "Листи з Понту". Скарги поета не досягли мети: Август і його спадкоємець не пробачили поета, який помер у вигнанні близько 17 р. н.е.
У поетів "золотого століття" поряд із патрічними почуттями, ідеалізацією Риму й Августа виступає ще одна характерна риса епохи - ідеалізація сільського простого життя і прихильність до старовини. Художнім зразком поезії, яка оспівала природу і життя серед природи, стали пасовищно-селянські елегії Вергілія "Буколіки" і "Георгіки", дидактичні поеми, присвячені опису головних галузей сільського господарства - тваринництва, хліборобства, садівництва, бджільництва тощо.
Написані вишуканою мовою і легким стилем, селянські і пастуші пісні (елегії) Вергілія оспівують природу, сільське життя і сільський затишок. Вергілій захоплюється величчю природи і сільською працею.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
