Спочатку цирк розміщувався в низовині між Палатинським і Авентинським пагорбами. Найкращим римським цивільним святом було свято Римських ігор, але з III ст. до н.е. запроваджуються нові вистави. Найпоширенішими стають свята, пов'язані з культом землеробських богів: цереалїі на честь Церери, виналії - свято виноградного збору, консуалії - свято жнив, термінали - свято меж, луперкалії - свято пастухів. Ці свята землеробів і пастухів особливо шанувалися сільським населенням, як відзначалося раніше
На початку ІІ ст. до н.е. запроваджують Аполлонові і Мегалонські ігри, а також флоралії (на честь богині Флори). Вони стали щорічними і регулярними, а їхньою організацією відали курульні едили.
Ігри тривали від 6-7 днів (флоралії) до 14-15 днів (Римські і Плебейські). А загальна тривалість усіх святкових днів цих ігор сягала 76 на рік.
За повідомленням Плінія Старшого, ще за Ромула виникла особлива колегія з 12 чоловік, названа "арвальськими братами" (від "arvalis" - польовий, орючий). Це були представники найзначніших родів, які підтримували культи землеробських божеств: богині урожаю Деа Діа, яку ототожнювали
Кулачні бої
з Церерою, і бога Марса. Знаком-символом жрецького сану був вінок з колосся, обвитий білою стрічкою. Привілей носити такий вінок був пожиттє- вий, і громадянин Риму зберігав право на його носіння навіть у вигнанні або потрапивши в рабство [Природнича історія, XVIII, 6-7].
Щовесни, у середині травня, колегія влаштовувала амбарвалії - свята урочистого обходу полів на честь Марса і Церери. їм приносили в жертву свиню, вівцю і бика, причому під час приватних жертвоприношень - молодих тварин, ще годованих молоком, а на офіційних урочистостях - дорослих тварин.
Римські свята поділялися на загальнодержавні і свята нижчого розряду, офіційні і сімейні, сільські і міські, постійні і непостійні. їх програми упродовж століть змінювалися: до постійних елементів додавалися заходи видовищні і розважальні. Це могли бути бої гладіаторів, з дикими звірами в амфітеатрі, перегони на колісницях у цирку, театральні вистави.
З особливою пишністю справлялися загальнодержавні свята. Так, з 153 р. до н.е. традицією в Римі й Італії стало святкування Нового року, коли на посаду вступали новообрані консули: спочатку з 1 березня, згодом 1 січня. Це свято відзначалося весело і безтурботно, обмінювалися подарунками і побажаннями. Спочатку дарували один одному фрукти і солодощі, але з часом подарунки ставали все дорожчими і навіть з'явився звичай дарувати на Новий рік гроші.
Найменше свят було влітку: сільськогосподарські роботи не залишили часу для свят. Найвідомішим і найпопулярнішим було свято грудневих сатурналій, що святкували і в місті, і в селі 5 днів на честь давньоіталійського бога посівав і землеробства Сатурна. Римляни вірили, що легендарні "Сатурнові віки" були часом рівності і свободи, без рабства. Тому свято було святом вседозволеності. Навіть дозволялися рабам жарти на адресу своїх господарів. Раби сідали бенкетувати, а господарі обслуговували їх за столом. У сатурналії римляни неодмінно обмінювалися подарунками. До традиційних подарунків належали символічні воскові свічки, глиняні фігурки, статуетки або рельєфні зображення. Походження такого звичаю пов'язують з давньою практикою жертвоприношення: замість живої людини богові приносили у жертву її зображення у вигляді маленької ляльки або навіть свічки, бо грецьке слово "fos" означало і людину, і свічку. Але з часом римляни почали обмінюватися різними подарунками - від найскромніших і до більш дорогоцінних.
До найстаріших і важливих належали Римські або Великі ігри, що святкувалися щорічно з 4 вересня і тривали спочатку 4, а згодом цілих 16 днів (4-19 вересня).
Римські скакові колісниці
Менше ясності - про походження знаменитих Секулярних ігор, що влаштовувалися раз на сторіччя для святкування ювілею Рима і почалися з 249 р. до н.е. Наступні були проведені в 149 р. до н.е., що нібито відповідало столітнім ювілеям міста (якщо приймати за рік заснування його 748 р. до н.е.). Проте наступні ігри були проведені в 17 р. до н.е., при принципаті Августа. При імператорі Клавдії "столітні ігри" провели в 47 р. до н.е. з нагоди 800-річчя Вічного міста, а згодом їх святкували хаотично, за волею того чи іншого імператора.
Не чужими римлянам були і сімейні свята: весілля, народження дитини, похорони, дні народження. На дні генія покровителя тієї чи іншої людини приносили йому жертву і складали пісні з побажаннями благополуччя, щастя, довгих років життя. Вони називалися "генетліаками".
Кожне свято складалося з декількох відділень: 1) урочистий хід на чолі з магістратом, який влаштовував ігри, що називався помпою; 2) безпосередні змагання в цирку, скачки, забіги колісниць; 3) сценічні вистави в театрі п'єс грецьких і римських авторів. Завершувалися вистави бенкетом, масовим пригощанням, часом на кілька тисяч столів. Організація ігор вимагала великих коштів. Наприклад, на проведення Римських ігор виділяли в середині І ст. до н.е. 760 тис. сестерціїв, Плебейських ігор - 600 тис., Аполлонових - 380 тис. Як правило, грошей, виданих зі скарбниці, не вистачало і магістрати, які відповідали за організацію ігор, вносили власні кошти, що значно перевищували виділені суми.
Із 76 святкових днів близько 50 відводилося на театральні вистави. Деякі з них, наприклад, Аполлонові ігри, флоралії, майже повністю складалися зі сценічних вистав. Велика кількість сценічних днів у системі публічних видовищ засвідчує значну роль театру в суспільному житті Риму II-I ст. до н.е.
Поряд із цирковими з'являються інші видовища, які згодом проводилися в римському амфітеатрі В Етрурії ще в пору розквіту етруських міст були популярними гладіаторські ігри, які спочатку пов'язувалися із заупокійним культові. Над могилами померлих аристократів полонених воїнів змушували битися на смерть. Згодом ці криваві видовища перемістилися в амфітеатри. Перших гладіаторів називали бустуаріями, що свідчить про зв'язок боїв з поховальними обрядами (bustum - вогнище для спалювання тіла померлого або могила). Звичай гладіаторських боїв прийшов з Етрурії або Кампанії, а сам термін походить від слова gladius - меч. Перші бої ще зберігали зв'язок з поховальними обрядами. У 264 р. до н.е. такі бої влаштовували сини Луція Юнія Брута на його похороні на Бичачому форумі. Звичай прижився і з тих пір на похоронах видатних римлян влаштовува-
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА“ на сторінці 5. Приємного читання.
