ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

Культура Античності

Спочатку цирк розміщувався в низовині між Палатинським і Авентинським пагорбами. Найкращим римським цивільним святом було свято Римських ігор, але з III ст. до н.е. запроваджуються нові вистави. Найпоширенішими стають свята, пов'язані з культом землеробських богів: цереалїі на честь Церери, виналії - свято виноградного збору, консуалії - свято жнив, термінали - свято меж, луперкалії - свято пастухів. Ці свята землеробів і пастухів особливо шанувалися сільським населенням, як відзначалося раніше

На початку ІІ ст. до н.е. запроваджують Аполлонові і Мегалонські ігри, а також флоралії (на честь богині Флори). Вони стали щорічними і регулярними, а їхньою організацією відали курульні едили.

Ігри тривали від 6-7 днів (флоралії) до 14-15 днів (Римські і Плебейські). А загальна тривалість усіх святкових днів цих ігор сягала 76 на рік.

За повідомленням Плінія Старшого, ще за Ромула виникла особлива колегія з 12 чоловік, названа "арвальськими братами" (від "arvalis" - польовий, орючий). Це були представники найзначніших родів, які підтримували культи землеробських божеств: богині урожаю Деа Діа, яку ототожнювали

Кулачні бої

Кулачні бої

з Церерою, і бога Марса. Знаком-символом жрецького сану був вінок з колосся, обвитий білою стрічкою. Привілей носити такий вінок був пожиттє- вий, і громадянин Риму зберігав право на його носіння навіть у вигнанні або потрапивши в рабство [Природнича історія, XVIII, 6-7].

Щовесни, у середині травня, колегія влаштовувала амбарвалії - свята урочистого обходу полів на честь Марса і Церери. їм приносили в жертву свиню, вівцю і бика, причому під час приватних жертвоприношень - молодих тварин, ще годованих молоком, а на офіційних урочистостях - дорослих тварин.

Римські свята поділялися на загальнодержавні і свята нижчого розряду, офіційні і сімейні, сільські і міські, постійні і непостійні. їх програми упродовж століть змінювалися: до постійних елементів додавалися заходи видовищні і розважальні. Це могли бути бої гладіаторів, з дикими звірами в амфітеатрі, перегони на колісницях у цирку, театральні вистави.

З особливою пишністю справлялися загальнодержавні свята. Так, з 153 р. до н.е. традицією в Римі й Італії стало святкування Нового року, коли на посаду вступали новообрані консули: спочатку з 1 березня, згодом 1 січня. Це свято відзначалося весело і безтурботно, обмінювалися подарунками і побажаннями. Спочатку дарували один одному фрукти і солодощі, але з часом подарунки ставали все дорожчими і навіть з'явився звичай дарувати на Новий рік гроші.

Найменше свят було влітку: сільськогосподарські роботи не залишили часу для свят. Найвідомішим і найпопулярнішим було свято грудневих сатурналій, що святкували і в місті, і в селі 5 днів на честь давньоіталійського бога посівав і землеробства Сатурна. Римляни вірили, що легендарні "Сатурнові віки" були часом рівності і свободи, без рабства. Тому свято було святом вседозволеності. Навіть дозволялися рабам жарти на адресу своїх господарів. Раби сідали бенкетувати, а господарі обслуговували їх за столом. У сатурналії римляни неодмінно обмінювалися подарунками. До традиційних подарунків належали символічні воскові свічки, глиняні фігурки, статуетки або рельєфні зображення. Походження такого звичаю пов'язують з давньою практикою жертвоприношення: замість живої людини богові приносили у жертву її зображення у вигляді маленької ляльки або навіть свічки, бо грецьке слово "fos" означало і людину, і свічку. Але з часом римляни почали обмінюватися різними подарунками - від найскромніших і до більш дорогоцінних.

До найстаріших і важливих належали Римські або Великі ігри, що святкувалися щорічно з 4 вересня і тривали спочатку 4, а згодом цілих 16 днів (4-19 вересня).

Римські скакові колісниці

Римські скакові колісниці

Менше ясності - про походження знаменитих Секулярних ігор, що влаштовувалися раз на сторіччя для святкування ювілею Рима і почалися з 249 р. до н.е. Наступні були проведені в 149 р. до н.е., що нібито відповідало столітнім ювілеям міста (якщо приймати за рік заснування його 748 р. до н.е.). Проте наступні ігри були проведені в 17 р. до н.е., при принципаті Августа. При імператорі Клавдії "столітні ігри" провели в 47 р. до н.е. з нагоди 800-річчя Вічного міста, а згодом їх святкували хаотично, за волею того чи іншого імператора.

Не чужими римлянам були і сімейні свята: весілля, народження дитини, похорони, дні народження. На дні генія покровителя тієї чи іншої людини приносили йому жертву і складали пісні з побажаннями благополуччя, щастя, довгих років життя. Вони називалися "генетліаками".

Кожне свято складалося з декількох відділень: 1) урочистий хід на чолі з магістратом, який влаштовував ігри, що називався помпою; 2) безпосередні змагання в цирку, скачки, забіги колісниць; 3) сценічні вистави в театрі п'єс грецьких і римських авторів. Завершувалися вистави бенкетом, масовим пригощанням, часом на кілька тисяч столів. Організація ігор вимагала великих коштів. Наприклад, на проведення Римських ігор виділяли в середині І ст. до н.е. 760 тис. сестерціїв, Плебейських ігор - 600 тис., Аполлонових - 380 тис. Як правило, грошей, виданих зі скарбниці, не вистачало і магістрати, які відповідали за організацію ігор, вносили власні кошти, що значно перевищували виділені суми.

Із 76 святкових днів близько 50 відводилося на театральні вистави. Деякі з них, наприклад, Аполлонові ігри, флоралії, майже повністю складалися зі сценічних вистав. Велика кількість сценічних днів у системі публічних видовищ засвідчує значну роль театру в суспільному житті Риму II-I ст. до н.е.

Поряд із цирковими з'являються інші видовища, які згодом проводилися в римському амфітеатрі В Етрурії ще в пору розквіту етруських міст були популярними гладіаторські ігри, які спочатку пов'язувалися із заупокійним культові. Над могилами померлих аристократів полонених воїнів змушували битися на смерть. Згодом ці криваві видовища перемістилися в амфітеатри. Перших гладіаторів називали бустуаріями, що свідчить про зв'язок боїв з поховальними обрядами (bustum - вогнище для спалювання тіла померлого або могила). Звичай гладіаторських боїв прийшов з Етрурії або Кампанії, а сам термін походить від слова gladius - меч. Перші бої ще зберігали зв'язок з поховальними обрядами. У 264 р. до н.е. такі бої влаштовували сини Луція Юнія Брута на його похороні на Бичачому форумі. Звичай прижився і з тих пір на похоронах видатних римлян влаштовува-

Гладіаторський бій

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА
  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря