ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

Культура Античності

слів, він увів нові образні вислови, вдалі неологізми, пародіював висловлювання, прийняті в офіційній мові та в суді. Багато він запозичив із розмовної мови нижчих верств римського суспільства, не уникаючи крутих слів і солоних жартів. У цьому, напевно, полягала головна таємниця успіху його п'єс, успіху, якого не змогли досягти в майбутньому ні Гай Цецилій Стацій, ні Публій Теренцій Афр. Плавта наслідували впродовж багатьох століть. Комедія нового часу, без сумніву, зобов'язана йому окремими своїми сюжетами і мотивами.

Публій Теренцій (близько 185 - 159 pp. до н.е.) народився в Африці. Хлопчиком його привезли в Рим як раба, але він отримав там грецьку освіту і був відпущений своїм господарем (сенатором Теренцієм Луканом) на волю. Від Теренція збереглося лише б п'єс: "Андрія", "Євнух", "Свекруха", "Брати", "Форміон", "Караючий самого себе". Він, як Плавт, переробляв грецькі комедії із застосуванням контамінацій. Зразком служив майже винятково Менандр. Однак із погляду композиції, мови, психологічних характеристик дійових осіб Теренцій був оригінальним. Він був ближчим до грецьких оригіналів, ніж Плавт. Такі п'єси з грецького життя, як відзначалося, називалися "паліати". Римська публіка його епохи в художньому відношенні дещо виросла: брутальності Плавта почали її шокувати. Але поширення грецької моди відштовхнули освічену частину римського суспільства від тих народних елементів, які містилися у творчості Плавта. З цієї точки зору еволюція від Плавта до Теренція стала регресом.

Теренцій поставив шість своїх комедій, а потім, відчувши недостатність освіченості, поїхав у Грецію, бо, на його переконання, саме там концентрувалися інтелектуальні традиції. Але він не повернувся в Рим, бо помер або в самій Греції, або по дорозі додому.

У Теренція майже немає місцевого колориту римських назв, жодних натяків на Рим. Мова його п'єс набагато витонченіша, приємніша, ніж у Плавта. Прологи до комедій можуть вважатися ранніми зразками римського ораторського мистецтва. Недаремно пізніші римські оратори ретельно вивчали твори Теренція.

Характери в Теренція тонші, складніші і глибші, змальовані в розвитку, інколи з використанням психологічних нюансів.

Сцена з римської комедії

Сцена з римської комедії

Публій Теренцій Афр

Публій Теренцій Афр

Мораль Теренція не піднімається вище від правил міщанської благопристойності. Але в порівнянні з повною аморальністю Плавта і це було деяким кроком уперед. Помітним був і вплив Теренція на розвиток європейського театру. Але сучасники не надто цінували талановитого драматурга. Ходили навіть чутки, що його багаті і знамениті покровителі самі писали комедії, але, не маючи можливості займатися літературним промислом, віддавали їх Теренцію. Нарешті, публіка вважала його комедії недостатньо смішними, називаючи їх "напів-Менандром". Проте все це не завадило численним постановкам п'єс Теренція.

Значну популярність у римському суспільстві отримала сатира Луцилія (180 – 102 pp. до н.е.). Він викривав на вади тогочасного суспільства: засуджував скупість, розкіш, злочини, але поряд із цим торкався літературних та інших тем. Луцилій застосував їх до своїх творців, щоб вказати на змішану літературу, але з його часу це поняття стосується дидактичних творів, метою яких стало засудження вад і виправлення моралі сучасного поету суспільства. З часів Луцилія сатира стала суто літературним жанром, що отримав свій розвиток у наступну епоху.

Якщо в комедіях римляни побачили самих себе на сцені приблизно в середині II ст. до н.е., то в трагедії це сталося значно раніше. Всі трагіки зверталися в пошуках сюжетів до римської історії. Так, Марк Пакувій із Брундизія на честь тріумфу Луція Емілія Павла після перемоги при Підні 168 р. до н.е. запропонував глядачам трагедію "Павел", а Луцгй Акцій присвятив одну зі своїх п'єс Луцію Юнію Бруту, який звільнив Рим від тиранії Тарквініїв.

Крім комедій, трагедій і сатири, в римському театрі ставили також народні фарси, де пародіювали давні міфи. Глядачі охоче дивилися і міми, запозичені римлянами у південноіталійських греків. Мім містив легкі пісеньки, побутові сцени, гумористичні монологи, танці під акомпанемент флейти.

Зовсім по-іншому, ніж було у Греції, складалося життя римських акторів. Державні чиновники, які відповідали за проведення того чи іншого свята, домовлялися з власниками акторських труп і наймали їх. Римськими акторами були або раби, або вільновідпущеники. Тому ні достойної освіти, ні високого становища не могли набути. Професійне же виховання було надто суворим: за погану гру актора могли навіть побити. Лише наприкінці І ст. до н.е. деяким артистам вдалося заслужити хоча б деяку повагу.

Таким чином, із кінця III ст. до н.е. римська поезія і театр, спочатку наслідувальні, поступово набувають оригінальних рис і розвиваються самостійно. Вони знайомили римське суспільство з новими ідеями, сприяли створенню літературної латинської мови.

Луцій Юній Брут

Луцій Юній Брут

В архітектурному відношенні були поширені греко-римські типи театральних приміщень. Від еллінізму йому дісталися: розміщення місць для глядачів напівколом, на схилах пагорба, пароди - проходи між глядачами і сценою, а також орхестра. Нові риси, внесені римськими архітекторами: висота сцени до 2,5 м; фасад сцени, багато прикрашений, що створював розкішний і різноманітний фон для акторської гри. У передній стіні сценічного майданчика були невеликі двері, через які людина не могла пройти. Вони вели у підвал і використовувалися для організації видовищ: звідти виходили звірі на бої, що влаштовувалися на орхестрі, перетворюючи її періодично у циркову арену.

Трагедія і комедія не витіснили тих видовищ, які виникли ще в попередні періоди і пов'язувалися з різноманітними римськими святами. До найдавніших видовищ належали різного роду змагання. Вони проводилися в долині між Авентинським і Палатинським пагорбами, де колись, за легендою, римляни викрали сабінянок. Тут ще в ранню епоху влаштовували місця для глядачів у вигляді дерев'яних помостів, що знімалися після закінчення ігор.

Соціальні умови римського життя (приплив багатств, намагання представників знаті залучити на свій бік римський люд, збільшення міського плебсу тощо) сприяли тому, що видовища стали тривалішими, пишнішими та різноманітнішими. Циркові вистави складалися з різних змагань: кулачні бої, скачки на колісницях, біг, показові бої і т.п.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА
  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря