ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

Культура Античності

Не обминув у своїх віршах Катулл і гостру політичну боротьбу в Римі. Батько його вважався другом і гостем Юлія Цезаря, сам же поет бував в оточенні антицезаріанської молоді; йому належить декілька різких епіграм на адресу Цезаря й особливо на адресу улюбленця останнього, Мамурри. Правда, в одному з віршів Катулл захоплюється успіхами Цезаря в Британії.

Упродовж багатьох століть зразковими вважалися комедії Тиша Макція Плавта (близько 254 - 184 pp. до н.е.), уродженця Умбрії. Прибувши в Рим, він влаштувався службовцем у трупу артистів, потім займався торгівлею, але невдало, після цього працював за наймом, а у вільний час писав комедії, які продавав, чимало подорожував, зустрічаючись із різними людьми.

Плавту приписують близько 130 театральних творів, але лише 21 із них могли належати йому: 17 збереглися повністю, а від трьох дійшли лише фрагменти.

Сучасні йому події були настільки складні, що політична комедія була досить небезпечною. Тому Плавт взяв за основу не римський побут, а грецький. Дії "паліати" або "комедії грецького плаща" (від раlіит - грецький плащ) проходять у грецьких містах, герої носять грецьку одежу і грецькі імена, є такими ж стандартними типажами.

За компонуванням і характером типів комедії Плавта носили наслідувальний характер, оскільки створювалися під впливом новоаттичних комедій Менандра, Діфіла і Філемона, сюжети яких були, в основному, побутовими. Здебільшого Плавт добирав ті з них, де головну роль грали або хитрий раб-інтриган, який перемагає свого господаря, або гетера, яка стає вільнонародженою громадянкою.

Плавт, вирішивши, що довгі діалоги не підходять для сцени, ввів замість них пісенні партії - монодії, дуети і терцети, перетворюючи комедію у водевіль чи оперету. Для пожвавлення дій він вводив і балетні партії, наприклад, у комедії "Вірш". Майже завжди в його комедіях фігурують дармоїд і звідник. Жіночі ролі були дещо однобічні і виконувалися чоловіками.

До музикантів і танцюристів у Стародавньому Римі ставилися ще гірше, ніж у Греції. Бо в Елладі вважали, що танець - заняття вільних громадян, а в Римі ця думка була деформована. Так, наприклад, Цицерон був переконаний, що ніхто не танцює тверезим, якщо лише він не втратив розум. Більше того, для нього танцюрист - сварливе слово. [Промова на честь Луція Ліцинія Мурени, IV, 13]. Не випадково, змальовуючи похмурий образ диктатора Сулли. Плутарх [Сулла, 2.5] розпо-

Римські танцюристи (І ст. до н.е.)

Римські танцюристи (І ст. до н.е.)

Тит Макцій Плавт

Тит Макцій Плавт

відає, що в молодості, будучи ще нікому не відомим, майбутній диктатор проводив увесь свій час зі "співаючими мімами і танцюристами".

Проте, коли мистецтво будь-якого із цих танцюристів набувало загальної відомості і вони прославилися, то ставали знаменитостями. Без перебільшення можна сказати, що найзнаменитішими античними танцюристами були Батгииі і Пілад. Обидва на рубежі нової ери. Батилл народився в Александрії, а Пілад - у Фівах. Спочатку вони активно співпрацювали, а згодом їхні відносини стали суперечливими, чому посприяв антагонізм між послідовниками і прихильниками танцюристів. Більше того, Пілада на деякий час вигнав з Рима імператор Август.

Незважаючи на те, що дії комедії Плавта відбуваються в грецьких містах, а герої мають грецькі імена, у них чимало відгуків на римську дійсність. Інколи комічність ситуації створюється тим, що грецькому герою приписують суто римське заняття. Так, про одного грецького старця говориться, що він іде ділити провінції.

Комедії Плавта звичайно видаються за алфавітом. Перша називається "Амфітріон". Коли фіванець Амфітріон перебував на війні, до його дружини прийшли Юпітер в образі самого Амфітріона та Меркурій під виглядом амфітріонового слуги. Через деякий час з'являється справжній слуга, щоб повідомити про приїзд свого господаря, але його виганяють з дому. Така ж доля спіткала й Амфітріона. Дружина не впізнає його і переконує, що її чоловік давно повернувся. Нарешті боги вирішують піти і Юпітер розкриває таємницю Амфітріону. Разом із Меркурієм вони відлітають на небо, а Амфітріон щасливий, що самому Юпітеру сподобалася його дружина.

Велику популярність мала комедія "Хвалькуватий воїн", дія якої відбувається в Ефесі. Головний герой - Пиргополінік - служить у війську Селевка. Він викрадає з Афін дівчину, і в Ефес приїжджає її коханий, який докладає зусиль, щоб звільнити полонянку. Головну участь беруть у цьому раб Паластрой і добрий старець, сусід воїна. Клієнтка старця вдає кохану воїна, призначає йому побачення і він, бажаючи звільнитися від афінянки, відпускає її з багатими подарунками. А в останній дії інтрига розкривається - хвалькуватого воїна під загальний сміх б'ють раби мудрого старця.

У Плавта не було патронів-аристократів, він залежав перш за все від масового глядача, в його комедіях відображалися інтереси і погляди широких кіл міського плебсу. В них знаходимо протест проти лихварства, демократичного чванства, найманої армії.

Сюжети комедій Плавта не оригінальні, але комічні ситуації незрівнянні. Вони легко запам'ятовувалися і подобалися глядачам. Його комедії спричинили значний вплив на розвиток комедійного жанру. Плавт створив мову римської комедії, яка вирізнялася свіжістю та різноманіттям. Штучно користуючись грою

Хвалькуватий воїн

Хвалькуватий воїн

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА
  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря