ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

Культура Античності

Музиканти, які грали на тому чи іншому інструменті, об'єднувалися в колегії (наприклад, флейтистів, скабіляріїв, сирійських флейтисток-танцюристок).

Репертуар театру складався з грецьких комедій і трагедій (tabula palliata) і римських національних п'єс (tabula atellana). Виникнувши під грецько-етруським впливом, театр у Римі став важливим фактором суспільного життя,

Рельєф саркофага: виконавець на подвійній тібії на обряді жертвопринесення бика

Рельєф саркофага: виконавець на подвійній тібії на обряді жертвопринесення бика

значення якого з кожним століттям зростало. Театральні вистави організовувалися під час свят, кількість яких постійно збільшувалася.

Андронік перекладав в основному трагіка Еврипіда та комедіографа Менандра. І хоча його драматичні твори вважаються недосконалими, Андронік вперше познайомив римське суспільство з грецьким театром і пристосував його віршовані розміри до латинської мови.

Андроніка вважали і ліриком. 207 р. до н.е. держава замовила йому гімн на честь Юнони, який виконував у релігійній процесії хор із 27 дівчат. Діяльність Андроніка дещо підняла в очах римлян значення письменницької та акторської професії; письменникам і акторам дозволили утворювати свою колегію. В храмі Мінерви на Авентині їм навіть відвели особливе приміщення для богослужіння. Все ж вони ще довго залишалися в Римі на становищі скоморохів, які зневажалися "порядними людьми".

Ще за життя Андроніка розпочалася поетична діяльність Гнея Невія, який також займався переробкою грецьких трагедій та комедій. Однак Не- вій виступив і як творець римської історичної драми. Оскільки в його п'єсах римляни одягалися в урочистий одяг - тогу з пурпуровою смугою, - його твори називають "претекстами" (tabulae praetexte). Відомі назви двох претекстів "Ромул" і "Кластидій". Невій уперше використав прийом об'єднання двох грецьких комедій в одну римську (так звана контамінація). Він не приховував своїх демократичних переконань. В одній із комедій він іронічно відгукнувся про всесильного тоді Сципіона Старшого; на адресу Метеллів він сказав: "Долею злою Метелли в Римі консули". За свої вірші був ув'язнений і звільнений лише завдяки заступництву народних трибунів. Однак Невію довелося покинути Рим. Він помер у карфагенському місті У тика, коли його обложило римське військо.

Іншим самобутнім представником римської літератури був Квінт Енній (239 -169 pp. до н.е.), родом з Бруттія, учасник Другої Пунічної війни, після неї служив центуріонам на Сардинії, де зустрівся з Катоном Старшим, який привіз його з собою в Рим. Енній отримав римське громадянство, викладав у римських школах, дружив з представниками гуртка Сципіона, самим Публієм Корнелієм, Титом Фламініним, Фульвієм Нобіліором. Головним його твором став "Літопис" (Annales). Він першим увів у латинську літературу гекзаметр (віршований розмір, що базується на певному чергуванні довгих і коротких складів). За прикладом Невія, Енній писав і претексти ("Сабінянки", "Амбракія").

Квінт Енній

Квінт Енній

Гней Невій

Гней Невій

Творчість Еннія не обмежувалася театром. Він приділяв багато уваги також "сатурам" (блюдо, наповнене різними плодами, а в переносному значенні - "суміш"). До них належали вірші різного характеру: казки, байки, епіграми, пародії, легенди, філософські вірші тощо. Серед сатур Еннія зустрічаємо "Суперечку між життям і смертю", епіграми на честь Сципіона, філософські поеми "Епіхарм" і "Євгемер". Енній уславився ще за життя, а після смерті вшановувався як один із кращих поетів.

У його творах дослідники бачать і зародки римської філософії. Енній проповідував матеріалістичне вчення про природу, що приписувалося сицилійцю Епіхарму (поч. V ст. до н.е.), а також поглядів Епікура, що боги не втручаються у людські справи. В "Євгемері" Енній викладає раціоналістичну систему грецького письменника Євгемера (близько 300 р. до н.е.), згідно з якою боги не що інше, як видатні люди, які згодом піддалися обожненню. Таким чином, Енній був першим представником філософського раціоналізму і зневіри в римській поезії. А нападки на релігію в поєднанні з радикальними політичними випадами характеризували і його драми.

Із творів трьох перелічених поетів – Андроніка, Невія та Еннія - до нашого часу дійшли лише уривки.

З І ст. до н.є. з'являються латинські вірші, написані під впливом александризму, напрямку, що виник при дворі Птолемеїв і характеризувався: а) підкресленою ерудицією автора (особливо з питань міфології); б) вишуканістю і витонченістю форм; в) винятковою увагою до особистих переживань, особливо любовних. Він знаходить немало прихильників серед аристократичної молоді. Люди консервативного напрямку виступали за старий, Енніїв вірш, і Цицерон зневажливо називав нових поетів неотериками ("юнаками").

Серед нових поетів І ст. до н.е. особливо виділявся Гай Валерій Катулл (близько 87 - 54 pp. до н.е.), уродженець транспаданського м. Верона. Під впливом грецької та елліністичної поезії він писав вірші в суто александрійському стилі ("Весілля Фетиди і Пелея", дві шлюбні пісні-епіталами).

Особливого значення набули у світовій літературі ліричні вірші Катулла, головні з яких він присвятив своїй коханій Лесбгі. Під цим вигаданим іменем приховувалася аристократка Клодія, сестра народного трибуна 58 р. до н.е. Кохання Катулла проникнуте суперечливими почуттями. "Хоча ненавиджу, люблю", - так розпочинає він свій вірш [Карміна, 85]. Врешті- решт, Катулл розриває з Клодією. Він просить бога вилікувати його від любовної хвороби; він розчарувався в коханні і не побажав повернутися до своєї коханої.

Крім теми кохання, поет пише вірші про смерть улюбленого брата, про друзів, природу. В цих ліричних творах найяскравіше відображено розвиток індивідуалізму в римському суспільстві.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА
  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря