На відміну від двох перших південний напрямок не відіграв в епоху Великої колонізації значної ролі. І це природно: східне узбережжя Середземного моря займали фінікійські міста, а боротьба Ассирії та Єгипту в VIII - VII ст. до н.е. не сприяла зовнішній торгівлі. Лише в районі Кіренаїки, між Єгиптом і Карфагеном, греки зуміли заснувати декілька своїх колоній (Кірена, Барка).
Зовсім іншою була діяльність греків у Єгипті: тут вони виступали як найманці і купці. Коли Єгипет звільнився від Ассирії, фараони, шукаючи у греків союзників і помічників, надали їм можливість осідку в країні. Основним грецьким поселенням в Єгипті став Навкратіс (кінець VII ст. до н.е.), який мав 12 метрополій (Хіос, Теос, Фокея, Клазомени, Родос, Галікарнас, Кнід, Фазеліда, Мітилена, Мілет, Егіна, Самос). Але ступінь його внутрішньої автономії був різним залежно від політики Єгипту, а пізніше - перських сатрапів Єгипту. Він був суто торгово-ремісничим поселенням.
Отже, протягом двох з половиною століть греки освоїли значну частину узбережжя Середземного моря, все Причорномор'я, більшу частину Приазов'я; спираючись на ці міста, купці і мандрівники проникали все далі в глиб варварського світу, піднімаючись по Дніпру, Роні, Дунаю і Нілу. Багато нових міст швидко ставали розвиненими економічними центрами, випереджаючи свою метрополію (відстала Ахайя і багатюще місто Італії - ахейський Сибарис). Багато міст, заснованих греками, існують і до цього часу, наприклад, Істанбул (стародавній Візантій), Марсель (Массалія), Неаполь, Керч (Пантикапей).
Грецька колонізація мала величезне значення як для дальшого економічного і культурного розвитку Греції, так і для варварського місцевого населення. Вона сприяла:
• 1) соціально-економічному і культурному розвиткові всього грецького світу;
• 2) остаточному відокремленню ремесла від землеробства;
• 3) розширенню обміну між грецькими містами та іншими країнами і набуттю торгівлі міжнародного характеру;
• 4) привела до зміни напрямку у розвитку сільського господарства: основна увага стала приділятися виноградарству і маслинництву (ввіз недорогого хліба);
• 5) послабила родову знать, сприяла розкладу аристократичного ладу і виникненню полісного устрою;
• 6) розширила кругозір греків, виховала допитливість, змусила задуматися над багатьма речами, що стало психологічною основою виникнення елліністичної науки.
Еллінський вплив, без сумніву, прискорив хід економічного, соціального і культурного розвитку варварських народів (приклад скіфів).
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ“ на сторінці 7. Приємного читання.
