ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура Античності

Населення ранньої Бллади створило досить розвинену культуру. Особливого розвитку досягло спеціалізоване ремісниче виробництво. Металургія включала високотемпературну плавку міді, а створення сплавів не обмежувалося бронзою. У XVII - XVI ст. до н.е. греки виготовляли "електр" і знали прийоми позолоти бронзових речей. Рідкісні самородки заліза йшли на ювелірні вироби. Всі вони відзначалися раціональними формами і якістю. Не меншою пишністю відзначалася й зброя. Срібні поножжя, мідні лати, величезні щити, шоломи з кінською гривою, списи, стріли, сокири - все це вражало чудовою роботою (приклад: щит Ахіллеса).

Значних успіхів досягла техніка. Так, принцип обертання, який здавна застосовувався у прядінні, використовувався у верстатах для виготовлення канатів. При обробці дерева застосовували токарно-свердлильні прилади, а у будівництві - складні комбінації котків і важелів. Свідченням майстерного володіння такими механізмами була виключно точна установка кам'яних плит і монументальних споруд XVIII - XII ст. до н.е.

Уже в XVI - XII ст. до н.е. ахейці створили водопровідні закриті водозбірники. Особливо вражає знання гідравліки і точність розрахунків при спорудженні потаємних систем водопостачання у фортецях Мікени, Тиринф і Афіни близько 1250 р. до н.е. Подібність інженерних комплексів свідчить про вироблення певних норм їх спорудження, які передавалися із покоління в покоління.

В основі архітектурних споруд мікенських палаців лежить центральне ядро - мегарон. Він складався з передпокою, головного залу з парадним вогнищем і задньої кімнати.

У Пілосі та Тиринфі спорудили допоміжні корпуси по периметру мегарона, тому їхні зовнішні стіни складали начебто огорожу всього комплексу палаців. Акрополі були захищені могутніми кам'яними стінами завтовшки 5-8 метрів, а в Тиринфі - до 17 метрів.

Для прикрас палаців широко застосовувалися колони і напівколонії, різьба по каменю і мармуру, розписи стін складними композиціями. Так, 1970 р. на руїнах будинку на акрополі Мікен знайдена фреска кінця XIII ст. до н.е. Мистецтво творця цієї "Дами з Мікен" дозволяє судити про високий рівень художньої майстерності в Ахейській Греції.

Важливе місце займало і мистецтво розпису ваз. До традиційних геометричних орнаментів критян ахейці додали мотиви спіралі, рослин, тварин і морської фауни. Після XV ст. до н.е. широкого розповсюдження набули вази із зображенням людей, переважно воїнів.

Досить змістовними були настінні розписи палаців. На них зображено боротьбу дітей, рибалку з в'язанкою макрелі, невибагливо одягнуту дівчину, яка несе вазу, ошатно одягнених жінок. Цікавою є фреска із зображенням річкового пейзажу і картина, на якій намальовані різні типи кораблів, що рухаються вздовж берега, забудованого фортецями і містами. Особливо важливою на цих зображеннях є передача ідеї руху, що принципово відрізняє культуру Еллади XXX – ХП ст. до н.е. від традицій інших давніх культур.

Варто відзначити й таку рису ахейської культури, як увага до людини, її внутрішнього світу. Наприклад, навіть грубуваті розписи на ларнаках і глиняних гробах, зроблені між 1300 і 1250 pp. до н.е. в Танагрі, доносять образи людей, переповнених гідністю і смутком.

У середині II тис. до н.е. у грецькому суспільстві з'являються професійні поети, аеди (оповідачі). Це свідчить про інтерес еллінів до своєї історії, вони зуміли в усній формі зберегти свою легендарну традицію протягом майже тисячоліття до того, як вона була записана в IX - VIII ст. до н.е.

Поети і прозаїки створили багато легенд і переказів про ворожнечу царів Еллади, про військову могутність правителів, війни коаліції ахейсь-

Мікенська ваза

Мікенська ваза

Аед. Малюнок з грецької вази

Аед. Малюнок з грецької вази

ких царств проти фіванського. Поява обдарованих аедів сприяла розвитку усної літературної творчості.

Писемність у грецькій культурі XXIII - XII ст. до н.е. відігравала обмежену роль. Як і багато інших народів світу, жителі Еллади перш за все робили малюнкові записи, відомі з другої половини III тис. до н.е., де знак піктографічного письма означав ціле поняття. Поступово форми знаків спрощувалися, а частина з них означала вже склади. Таке складове (лінійне) письмо сформувалося близько 1700 р. до н.е. і називалося письмом "А".

Після 1500 р. до н.е. в Елладі виникла зручніша форма писемності - складове письмо "Б". Вона включала більше половини складового письма "А", декілька десятків нових знаків, а також деякі знаки давнього малюнкового письма.

Система лічби у ахейців базувалася на десятковому численні. Записи складового письма "Б" велися зліва направо, але правила писемності стали більш суворі. Слова, розділені спеціальним знаком або пропуском, писали по горизонтальних лініях, окремі тексти починалися з заголовків і підзаголовків. Такі тексти креслили на глиняних табличках, вибивали на камені, писали пензликом фарбою чи чорнилом на посуді, причому на досить високому каліграфічному рівні.

Ахейське письмо було доступним лише для освічених людей. Його знали службовці царських палаців та деякі заможні громадяни. Варто відзначити і принциповий винахід ахейців - уже у XV ст. до не. вони мали знаки для голосних звуків.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря