ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура Античності

Важливу роль у житті еллінів відігравала релігія, яка зазнала значних змін протягом XXX - XII ст. до н.е. Спочатку виключним пошануванням користувалися божества, які уособлювали сили природи. Особливо вшановували Велику богиню, яка відала родючістю рослинного і тваринного світу.

Культові обряди включали жертвоприношення, урочисті процесії і ритуальні танці. Божества мали свої атрибути, зображення яких досить поширені. Наприклад, символом військових божеств був у ахеян вісімкоподібний щит.

Утворення ранньодержавних об'єднань внесло нові риси в сакральні уявлення ахейців. Пантеон грецьких богів отримав більш визначену

Пілоський напис лінійним письмом

Пілоський напис лінійним письмом "Б"

організаційну структуру. Світогляд народу створив такі взаємовідносини між богами, які ахейці бачили у царських столицях. Тому на Олімпі, де жили головні божества, верховним був Зевс, батько богів і людей, який володарював над світом. Підкорені йому інші боги мали свої специфічні суспільні функції. Дружина Зевса, богиня Гера, відала родинним життям і шлюбом. Брат Зевса, Аїд (Плутон), одержав підземне царство мертвих. Дочка Зевса, богиня Афіна, захисниця хоробрих воїнів, була також покровителькою розуму і мудрості. Бог Посей- дон, володар моря, відав справами мореплавців. Кульгавий бог Гермес вважався покровителем ремесел і мистецтва. Інша дочка Зевса, Артеміда, була богинею мистецтва, покровителькою звірів. А Зевсова дочка Афродіта була богинею кохання і вроди. І, нарешті, до найвідоміших богів у греків належала сестра Зевса Деметра, богиня родючості і хліборобства.

Ахейський епос зберіг свідчення про пошанування багатьох ранньо- еллінських богів і навіть передає притаманний грецькому мисленню критичний погляд на надмірну набожність. Боги багато в чому були подібні до людей, вони володіли не лише позитивними якостями, але також мали свої недоліки і слабкості. Політеїзм еллінів у II тис. до н.е. яскраво ілюструється творами мистецтва і письмовими джерелами.

Поряд з богами вшановувалися у еллінів і різні духи та напівбожки, наділені ворожими характерами.

Прикладом таких духів були злі обличчя теракотових богинь із святилища на мікенському акрополі.

Таким чином, як і в країнах Давнього Сходу, перші ранньодержавні суспільства в Бгейському басейні виникають у рамках невеликих об'єднань, що поєднували декілька общин з одним адміністративним центром, який був і зосередженням культу. Такі об'єднання вперше виникли на о. Крит наприкінці III тис. до н.е., а їхній подальший розвиток привів до створення великої держа-

Олімпійські боги

Олімпійські боги

Статуя Зевса

Статуя Зевса

ви, що об'єднала не лише Крит, але й ряд островів південної частини Егей ського моря і східних прибрежних областей Балканського півострова (морська держава Міноса).

Виникнення паростків цивілізації в Егеїді належить до пізнішого часу, ніж у долині Нілу чи Дворіччя, де суспільство досягло зрілості і до кінця ІII тис. до н.е. нараховувало тисячу років. Давні цивілізації Близького Сходу впливали на процес внутрішнього розвитку критського суспільства, хоча не варто його перебільшувати, оскільки для держав материкової Греції він був досить слабким.

Для історичної долі давнього населення Балканської Греції мало велике значення природне середовище проживання. Як ранньому народженню давньосхідних цивілізацій сприяло зрошувальне землеробство у річних долинах із родючим ґрунтом, так для розвитку окремих центрів Греції II тис. до н.е. відіграло роль освоєння моря, тобто отримання морських продуктів харчування і можливість зв'язків з іншими народами морським шляхом. Обмеженість родючих земель і багатство корисних копалин сприяло розвиткові ремісничого виробництва, змушувало жителів шукати життєві засоби шляхом організації ремесла, розвитку рибальства, активної морської торгівлі, кораблебудування, що стимулювало приватну заповзятливість і мобільність населення.

Внутрішній розвиток ранньодержавних суспільств в Егеїді II тис. до н.е. проходив у рамках дрібних об'єднань, які були захоплені провідними монархічними державами Криту чи Ахейської Греції. За своєю структурою вони складалися з палацового центру, резиденції царя, його адміністрації і жрецтва родових общин. Виробничою основою суспільства були централізоване палацове господарство, в якому працювали раби і залежні працівники, та родові колективи, де велося примітивне землеробство і скотарство, що поставляли надлишки продукції на користь царя і місцевої аристократії. Проте на відміну від країн Давнього Сходу, де правляча верхівка відігравала важливу роль в організації землеробства, контролюючи систему штучного зрошення, на Криті і в Балканській Греції примітивні монархії брали мінімальну участь в організації виробництва. Це протиріччя між протомістом і залежними общинами, постійні війни між царствами, етнічна неоднорідність егейського світу визначали слабкість критських і ахейських держав.

Наступний розділ:

ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря