У підпорядкуванні коретерів були управляючі окремими поселеннями - басилеї, які здійснювали нагляд за виробництвом, наприклад, за роботою ковалів, що перебували на державній службі. Коретери і басилеї постійно посилали на місця посильних і кур'єрів, інспекторів і ревізорів.
На чолі держави стояв ванака, що відповідало пізнішому грецькому ванакт (пан, повелитель, цар). На жаль, нам нічого не відомо про політичні функції і права ванаки. Однак можна з упевненістю сказати, що серед правлячої знаті він займав привілейоване становище. Земельна ділянка царя (теменос) у 3 рази була більшою від наділів інших посадових осіб. Помічником царя був лавагет (воєвода, воєначальник), в обов'язки якого входило командування збройними силами держави. У написах згадуються також царський горщечник, царський сукновал, царський зброяр та інші. У коло вищої знаті входили також жерці головних храмів держави, вищі військові чини, які командували загонами бойових колісниць.
Землероби і ремісники були політично безправні і не брали ніякої участі в управлінні державою. Правда, існує думка, що термін "демос" (народ) означав народні збори, в які входило все вільне населення Пілоського царства. На наш погляд, більш вірогідною є думка, що демос - одна з територіальних общин (округів), які входили до складу держави (подібно пізнішим афінським землям).
Скоріше за все, ахейські держави були незалежними і самостійними. Свідченням цього є міцні оборонні споруди навколо міст. Могутні стіни Мікен і Тиринфа свідчать про безперервну ворожнечу між цими державами. Давні перекази розповідають про криваві усобиці ахейських царів. Так, сім царів Аргосу втрутилися у боротьбу між синами фіванського царя Едіпа, здійснивши похід на Фіви. Після ряду невдалих спроб їм вдалося взяти місто і зруйнувати його. Археологічні розкопки показали, що Фіванський палац мікенського часу насправді був зруйнований у XIV ст. до н.е.
Щоправда, в окремих випадках ахейські держави могли об'єднуватися для спільних військових кампаній. Прикладом може служити знаменита Троянська війна (близько 1240 - близько 1230 pp. до н.е., за іншими даними - близько 1194 – 1184 pp. до н.е.), описана Гомером в "Іліаді". У поході на Трою брали участь майже всі ахейські царі від Фессалії на півночі до Родосу на півдні на чолі з мікенським володарем
План Трої
Агамемноном (хоча Гомер значно перебільшив число приведених ним під Трою кораблів – 1200). Троянський цар Пріам зумів отримати допомогу від сусідів, і облога міста затягнулася, а ахейці зазнали значних втрат, перш ніж захопили Троянське царство. Похід на Трою мав важкі наслідки для Ахейської Греції. Він призвів не лише до виснаження сил, але й до спалаху внутрішніх протиріч і міжусобиць між ахейськими царствами. За переказами, сам Агамемнон був убитий після повернення в Мікени своїм двоюрідним братом Егісфом і дружиною Клітемнестрій.
Війна проти Трої була лише одним, хоча найзначнішим, проявом військової і колоніальної експансії ахейців у Малій Азії і Східному Середземномор'ї. Правда, нікому з археологів, включаючи Г. Шлімана і Г. Бліджена, не вдалося довести, що винуватцями загибелі Трої були дійсно греки-ахейці. Знайдена при розкопках мікенська кераміка могла потрапити туди шляхом звичайних торговельних контактів. Та й сама Троя мало подібна на описане в "Іліаді" місто царя Пріама. Важко повірити, що величезне військо Агамемнона потратило на облогу цього невеликого селища із декількох глинобитних будівель багато часу і сили.
Протягом XIV - XII ст. до н.е. численні ахейські поселення з'явилися на західному та південному узбережжі Малої Азії, островах Кіпр, Родос, Близькому Сході. У цих місцях мікенці перехоплювали торгову ініціативу у своїх попередників - мінойців. Успішно поєднуючи заняття торгівлею і піратство, ахейці стали помітною фігурою в цьому районі стародавнього світу. Так, згідно зі старовинним хетським документом, ахейська держава Аххіява (вірогідно, розташовувалася у західній частині Малої Азії) ставиться в один ряд з найсильнішими тогочасними державами: Єгиптом, Вавилоном, Ассирією. Ще на рубежі ХШ - ХП ст. до н.е. загони ахейців з Криту і Пелопоннесу брали участь у набігах коаліції "народів світу" на Єгипет. У єгипетських джерелах згадуються народи акайваша і данауна, які можуть відповідати грецьким ахайвой і данайвой – назвам ахейців у Гомера. Взагалі в ХІП ст. до н.е. ахейці двічі нападали на Єгипет, послаблювали Хеттську державу. А разом з критянами вони висадилися на східному узбережжі Середземного моря і стали відомі там під назвою філістимлян. Вся ж місцевість разом із південносирійською територією стала називатися Палестиною.
У самій Ахейській Греції останні десятиліття ХПІ ст. до н.е. були досить тривожними і неспо-
Золота маска Агамемнона
Фортечна стіна Трої
Фортечна стіна і Левові ворота Мікен
кійними. У Мікенах, Тиринфі та інших містах поспішно відновлювали старі і будували нові укріплення. Була побудована масивна оборонна стіна на Істмі. Серед фресок Пі- лоського палацу привертає увагу та, на якій зображена кровопролитна битва між ахейськими воїнами (у панцирах і рогатих шоломах) та варварами (у звіриних шкірах і з довгим розпущеним волоссям). На півночі та північному заході Балкан (Македонія і Єпір) жили племена, які перебували на стадії родового ладу, хоча знали техніку обробки металу. Щоправда, із суто технічного погляду їхня зброя поступалася мікенській.
Наприкінці XIII ст. до н.е. варварський світ через невідомі нам причини прийшов у рух. Безліч племен попрямували на південь, у багаті і процвітаючі райони Середньої Греції і Пелопоннесу. Мікенська цивілізація зазнала страшного удару, від якого вже не могла оправитися. Швидкий розпад мікенських держав пояснювався не стільки силою натиску північних варварів, скільки слабкістю їхньої внутрішньої структури. Достатньо було одним ударом знищити правлячу верхівку палацової держави, щоб уся складна споруда розпалася, як картковий будиночок.
Основна маса варварських племен, які брали участь у нападі, очевидно, не утрималася на захопленій ними території (спустошена країна не могла прогодувати таку кількість людей) і повернулася на північ. Лише дорійці залишилися в Пелопоннесі (Арголіда, Ахайя, Бліда, Лаконіка, Мессенія).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 3. Приємного читання.
