План Пілоського палацу
Пілоське лінійне письмо "Б"
Докладному вивченню структури ахейських держав сприяла розшифровка англійським вченим М. Вентрісом архаїчного ахейського діалекту грецької мови, на якому розмовляло населення мікенської Греції II тис. до н.е. Використане у написах лінійне складове письмо "Б" виникло на Криті на базі існуючої тут давньої системи писемності - лінійного письма "А". Ахейці, які захопили Крит у середині XV ст., перейняли у мінойців складове письмо і пристосували його для передачі своєї мови.
Прочитані М. Вентрісом таблиці пілоського і кносського архівів мали вигляд "бухгалтерських" рахункових записів або "бухгалтерських розрахунків", які щорічно велися в палацах, і дозволяють оцінити соціально- економічний устрій держав мікенської епохи.
Основним заняттям населення ахейських держав було землеробство. Земля перебувала у власності "народу", тобто була суспільною (кекетепа), і у власності окремих осіб, або приватна земля (kitimena). "Народ" надавав ділянки землі у користування як винагороду за державну і військову службу.
Розміри цієї землі залежали від посади. Так, правитель держави отримував ділянку, з якої збирали 1800 мірок зерна, його помічник - ділянку площею 600 мірок зерна. За отримані в оренду землі прості жителі держави повинні були віддавати частину врожаю. Найвірогідніше, земля "народу" була общинною, вона поступово переходила у статус державної і віддавалася в приватне володіння як винагорода за службу.
Значна частина документів пілоського архіву присвячена ремісничому виробництву. Серед ремісничих професій виділяються: ковалі, шевці, столярі, гончарі, зброярі, ювеліри і навіть парфумери. Окремі території повинні були присилати у розпорядження палацу певну кількість ремісників різних професій. За свою роботу вони отримували з палацової скарбниці платню натурою (ячмінь та інші продукти харчування). Неявка на роботу відзначалася в особливих документах. "Прогульників", очевидно, карали, хоча ми не знаємо, як саме.
Крім ремісників, які перебували на державній службі, іншу категорію складали вільні общинники, для котрих робота на державу була тимчасовою повинністю. Такими трудовими повинностями обкладалися жителі невеликих поселень, розміщених навколо палацу. Ремісники, які залучалися на державну повинність, не позбавлялися особистої свободи, вони могли володіти землею і навіть рабами, як інші члени общини.
Золотий кубок мікенського періоду
Особливе становище серед ремісників займали ковалі, які отримували з палацу таласію (завдання або урок). Вони звільнялися від поставок льону, обов'язкових для всіх жителів царства. Однак ковалі перебували під наглядом палацової адміністрації. Разом з таласією вони отримували точно визначену вагу бронзи, а потім той же чиновник на вагу приймав виготовлений предмет. Тобто держава монополізувала основні види ремісничого виробництва і встановила суворий контроль за розподілом і споживанням дефіцитних видів сировини, в т.ч. металів. Ні один кілограм бронзи, ні один наконечник списа чи стріли не міг вислизнути від пильного погляду палацової бюрократії. Увесь метал, що був у віданні держави і приватних господарств, ретельно зважувався, враховувався і фіксувався на глиняних табличках.
В ахейських державах існувало також рабство, і праця рабів широко використовувалася в різних галузях господарства. Серед документів пілоського архіву чимале місце займають списки робочих загонів палацового господарства. У них вказувалося, скільки жінок-рабинь входило до складу загону, їхні професії (швачки, прядильниці, банщиці і т.п.), скільки при них дітей (хлопчиків і дівчат), який пайок отримували, в якому місці працювали (у Пілосі чи іншому містечку). Загони були досить численними – до 100 і більше чоловік. Загальна кількість рабів-жінок з дітьми, згідно з написами пілоського архіву, складала приблизно 1500 осіб. Рабів- чоловіків було значно менше - групи не більше 10 осіб. Це свідчить про початкову стадію розвитку рабства.
Поряд із звичайними рабами у пілось- ких написах згадуються і т. зв. "божі раби або рабині". Зазвичай вони орендують землю невеликими ділянками у демоса (общини) або в приватних осіб. Своєї землі у них не було, і вони не вважалися повноправними членами общини. Але, очевидно, вони не були і рабами у прямому розумінні цього слова. Сам термін "божий раб" вказував на те, що представники цього соціального прошарку служили при храмах головних богів Пілоського царства і користувалися заступництвом храмової адміністрації.
Засновані на принципах суворого обліку і контролю, палацові господарства вимагали для свого функціонування бюрократичного апарату. У табличках згадуються переписувачі, канцеляристи, чиновники, спостерігачі за виконанням повинностей тощо. Вся територія Пілоського царства була роз-
Мікенські воїни
Бронзові мікенські кинджали
бита на 16 податкових округів, на чолі яких стояли намісники - коретери. Кожний з них відповідав за вчасне надходження у палацову скарбницю податків від їхнього округу у вигляді металу, золота і бронзи, а також різних видів сільськогосподарських продуктів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
