Розділ «39»

— Наші друзі говорили зі своїми друзями, і вже за тиждень до нашої оселі щовечора почали заїжджатися десятки родин. За двадцять три дні Мандрівник попрощався й поїхав.

— Після його від’їзду чотири родини перестали ходити на збори, — сказав Антоніо. — Без його сили вони не могли позбутися старих звичок. А потім інші дізналися з Інтернету про Мандрівників і про те, як небезпечно чинити опір Великій машині. Минув лише місяць, і залишилось тільки п’ять родин. Вони найбільше прагнули змінити своє життя.

— Ми не хотіли жити в сірому світі, але й не хотіли відмовлятися від трьох століть технічного прогресу, — пояснив Мартін. — Для нашої громади найкраще було б поєднувати новітні технології і щось просте. Це так званий «третій шлях». Отже, ми зібрали свої гроші до спільного фонду, купили цю землю й приїхали сюди. Перший рік був неймовірно важким. Було тяжко встановити вітрогенератори, щоб мати власне незалежне джерело енергії. Але Антоніо був неперевершеним. Він усе це обчислив і зробив так, щоб генератори запрацювали.

— На той час залишилось чотири родини, — сказала Ребекка. — Мартін умовив нас спочатку створити громадський осередок. За допомогою супутникових телефонів ми можемо працювати в електронному режимі. Гелер ми надаємо технічну підтримку клієнтам трьох різних компаній. Це і є головне джерело прибутків громади.

— Усі дорослі в Новій Гармонії працюють шість годин на день п’ять днів на тиждень, — пояснив Мартін. — Ти можеш працювати в громадському осередку, допомагати в школі або в теплицях. Ми виробляємо приблизно третину нашої їжі — яйця та овочі, — а решту купуємо. У нашій громаді немає злочинності. У нас немає застав чи боргів на кредитній картці. І в нас є найбільша розкіш, яку тільки можна собі уявити, — багато вільного часу.

— То що ж ви робите з цим часом? — запитала Майя.

Джоан поставила склянку.

— Я гуляю пішки з дочкою. Вона знає всі стежки в цій місцевості. Деякі підлітки навчають мене літати на дельтаплані.

— Я роблю меблі, — сказав Антоніо. — Це як витвори мистецтва, щось таке, чим можете користуватись лише ви. Я зробив цей стіл для Мартіна.

— Я вчуся грати на віолончелі, — сказала Ребекка. — Мій учитель живе в Барселоні. За допомогою комп’ютерної камери він дивиться та слухає, як я граю.

— Я у свій вільний час спілкуюся з іншими людьми в Інтернеті, — сказав Мартін. — Кілька моїх нових друзів приїхало жити до Нової Гармонії. Тепер нас двадцять одна родина.

— Нова Гармонія допомагає розповсюджувати інформацію про Велику машину, — сказала Ребекка. — Кілька років тому Білий дім запропонував так звану ідентифікаційну картку — «захисну ланку». У Конгресі цю пропозицію не прийняли, але ми чули, що її зараз використовують підлеглі великих корпорацій. За кілька років уряд знову це запропонує, але вже як обов’язковий атрибут.

— Але насправді ви не порвали зв’язків із сучасним життям, — сказала Майя. — У вас є комп’ютери й електрика.

— І сучасна медицина, — відповіла Джоан. — Я раджусь з іншими лікарями в Інтернеті, і в нас є базові групові страхові поліси на випадок небезпечних захворювань. Не знаю, чи це завдяки спорту, дієті чи відсутності стресів, але люди в цій місцевості рідко хворіють.

— Ми не хочемо тікати від світу й удавати з себе середньовічних селян, — сказав Мартін. — Нашою метою було здобути контроль над нашими життями й довести, що наш «третій шлях» спрацює. Існують також інші групи, такі, як наша Нова Гармонія: та сама суміш новітніх технологій і чогось простішого, — і всі ми зв’язуємось один з одним через Інтернет. У Канаді зо два місяці тому заснували нове товариство.

Ґабріел якийсь час мовчав, не зводячи очей з Мартіна.

— Скажіть мені ось що, — сказав він. — Як звали цього Мандрівника?

— Метью.

— А прізвище?

— Він ніколи нам цього не казав, — відповів Мартін.