Розділ «1»

Молодий чоловік був одягнений у штани, затягнені шнурком, і футболку без рукавів з японськими ієрогліфами. Майя побачила, що його руки та шия змережані багатьма татуюваннями. Змії. Демони. Картина Пекла. Він був якоюсь живою епопеєю — і не треба було бачити його оголеним, щоб про це дізнатись. Здавалось, для служби Арлекіни завжди добирали собі невдах і покручів.

Майя поклала меч назад у футляр.

— Як вас звуть?

— Олексій.

— Як давно ви працюєте на Шипа?

— Я на нього не працюю. — Юнак мав дуже задоволений вигляд. — Я допомагаю вашому батькові, а він допомагає мені. Я тренуюсь, щоб стати майстром військових мистецтв.

— І в нього дуже добре виходить, — підтвердив батько. Спочатку Майя почула його голос, а потім Шип виїхав до них в електричному інвалідному візку. Його меч Арлекіна був у піхвах, прикріплених до підлокітника. За останні два роки Шип відростив бороду. Його руки і плечі були ще сильними, і, дивлячись на них, легко забувалось, що його ноги тепер безсилі й мало придатні.

Шип зупинився й усміхнувся дочці:

— Добрий вечір, Майє.

Востаннє Майя бачила батька в Пешаварі, тієї ночі, коли Липа ніс його з гір північно-західного кордону. Шип був непритомний, а одяг Липи заплямований кров’ю.

Використовуючи сфабриковані газетні статті, Табула заманили на свою територію в Пакистані Шипа, Липу та ще двох Арлекінів — китаянку на ім’я Верба та австралійця Вагівницю. Шипа запевнили в тому, що двоє дітей — дванадцятирічний хлопчик і його десятирічна сестра — Мандрівники, яким загрожує небезпека, і їх треба врятувати від лідера релігійних фанатиків. На чотирьох Арлекінів та їхніх союзників найманці Табула напали з засідки в ущелині. Вербу і Вагівницю вбили. Шипа вдарило шрапнеллю в спинний мозок і паралізувало нижче пояса.

Промайнуло два роки. Нині батько живе в празькій квартирі, де йому прислуговує татуйований покруч, і все чудово. Забудьмо минуле й живімо далі. Тієї хвилини Майя була майже рада, що батько хворий на параплегію. Якби не травма спинного мозку, він би заперечував, що відбувся напад із засідки.

— Отже, як у тебе справи, Майє? — Шип повернувся до росіянина: — Я якийсь час не бачив своєї доньки.

Те, що він сказав «доньки», розлютило Майю. Це означало, що він покликав її до Праги, щоб попросити про послугу.

— Більше ніж два роки, — сказала вона.

— Два роки? — Олексій усміхнувся. — Думаю, вам є про що поговорити.

Шип зробив знак рукою, і росіянин узяв сканер з приставного пристінного столу. Сканер був схожий на маленький аеропортний жезл безпеки, він призначався для того, щоб виявляти кульки стеження Табула. Кульки стеження були завбільшки з перлину, а їхній сигнал можна було вистежити супутниками зв’язку, що належать до глобальної супутникової системи місця визначення. Кульки стеження були двох типів: керовані через радіо та особливі, з інфрачервоними сигналами.

— Не шукай кульок стеження, не гай часу. Табула мною не цікавляться.

— Це лише обережність.

— Я не Арлекін, і вони це знають.