Розділ «22»

— Це Голліс Вілсон?

— Так. З довгим волоссям.

Майя кивнула:

— Так. Він упорається.

Капоейра була дивною сумішшю граційності та насильства, схожою на обрядовий танець. Коли Голліс і латиноамериканець припинили битися, до кола ввійшли двоє інших. Вони почали завдавати удари один одному від плеча, змішуючи перекидання колесом, удари кулаком і стусани з повертанням. Якщо хтось падав на підлогу, він знав, як буцнути ногами вгору, спираючись руками у підлогу. Заняття тривало, у всіх учасників від поту промокли футболки.

Вони пройшли по колу, Голліс вклинювався між борцями, щоб нападати або захищатись. Барабан забив швидше, і все закрутилось у боротьбі, потім почалися фінальні спаринги, де особливо важливими були змахи ногами та блискавичні бічні удари. Голліс кивнув барабанникові, і бій закінчився.

Стомлені учні сіли на підлогу. Вони витягли ноги й глибоко вдихнули. Голліс зовсім не здавався стомленим. Він ходив уперед і назад перед ними, понижуючи голос, як проповідник-Джонзі:

— Існує три типи людських реакцій: обдумані, інстинктивні й автоматичні. Обдумані — це коли ви думаєте про свої дії. Інстинктивні — це коли ви просто реагуєте. Автоматичні — це коли ви робите щось за звичкою, бо робили це раніше.

Голліс зробив паузу й подивився на учнів, що сиділи перед ним. Здавалось, він оцінював їхні сильні й слабкі риси.

— Як ви знаєте, у Новому Вавилоні більшість людей уважає, що робить усе обдумано, та насправді їхні рухи автоматичні. Немов роботи, вони їздять машинами автострадою, ідуть на роботу, одержують чек в обмін на піт, біль і приниження, а потім їдуть назад додому, щоб слухати фальшивий сміх, який лунає з телевізора. Вони вже мертві. Або вмирають. Але не знають про це.

Існує також інша група людей — юнаки й дівчата, завсідники вечірок, які покурюють травичку, попивають пиво, займаються сексом нашвидкуруч. Вони думають, що це поєднує їх з інстинктами, з їхньою природною силою, але знаєте що? Вони теж усе роблять автоматично.

Воїн — це зовсім інша людина. Воїн використовує силу мозку для обдуманих реакцій, а силу серця — для інстинктивних. Воїни ніколи не роблять нічого автоматично, хіба що чистять зуби.

Голліс зробив паузу й простягнув руки вперед.

— Намагайтеся думати. Відчувати. Будьте справжніми. — Він плеснув у долоні. — На сьогодні все.

Учні вклонилися вчителеві, схопили свої спортивні сумки, услизнули голими ногами у свої гумові шльопанці і вийшли з залу. Голліс стер рушником піт із підлоги та з усмішкою повернувся до Віккі.

— Оце воістину сюрприз, — сказав він. — Ти Вікторія із Сін-Фрезера — дочка Джозетти Фрезер.

— Я була ще маленькою, коли ви пішли з церкви.

— Пам’ятаю. Церковна служба в середу ввечері. Збори молодіжної групи в п’ятницю ввечері. У неділю ввечері вечірка, де їли те, що було на обід. Мені завжди подобалися співи. У церкві гарна музика. Але, як на мене, вона занадто благальна.

— Ви таки не були добрим парафіянином.

— Я вірю багато в що. Айзек Т. Джоунз був великим проповідником, але він не був останнім. — Голліс пройшовся до дверей. — Отже, навіщо ти прийшла сюди і як звуть твою подругу? Заняття для початківців у середу, четвер і п’ятницю ввечері.