Розділ «22»

— Тільки пам’ятай одну річ, — сказала Майя. — Ми працюємо разом, але я все ж тобі не довіряю.

— Добре. Ти мені не довіряєш. Отже, що нам треба зробити спочатку?

— Схопись за верх паркану та перестрибни.

Томас, Що Ходить По Землі, дав Майї плімутський фургон. У нього не було бічних вікон, отже, вона могла безпечно спати на задньому сидінні. Коли Віккі ввійшла до фургона, Майя звеліла їй зняти весь одяг.

— Навіщо мені це робити?

— Ви з матір’ю були вдома протягом останніх двох тижнів?

— Не весь час. Ми ходили до преподобного Морганфілда.

— Табула заходили до вашого будинку й обшукували його. Імовірно, вони помістили кульки стеження до твого одягу й багажу. Ти залишаєш свою територію — і їхній супутник тебе вистежує.

Почуваючись трохи збентежено, Віккі пішла на заднє сидіння, зняла туфлі, блузу й штани. У Майїній руці з’явився спеціальний прилад, за допомогою цього шукача вона перевірила кожен рубець і шов.

— Останнім часом ти не носила цих туфель до ремонту? — запитала.

— Ні. Ніколи.

— Тут хтось попрацював молотком: — Майя запхала лезо ножа під підбор і відірвала його. У підборі було прорізано маленьку виїмку. Жінка-Арлекін перевернула туфлю догори дном, і на її долоню впала маленька біла кулька стеження.

— Чудово. Тепер вони знають, що ти вийшла з будинку.

Майя викинула кульку в вікно й рушила до корейського району по Вестерн-авеню. Вони купили нову пару туфель для Віккі, а потім зайшли до церкви адвентистів Сьомого дня й узяли десяток брошур релігійного змісту. Під виглядом адвентистської проповідниці Віккі підійшла до будинку Ґабріела й постукала у двері. Нікого не було вдома, але вона почувалася так; ніби за нею стежать.

Дві жінки під’їхали до стоянки великого супермаркету й сіли в задню частину фургона. Віккі дивилася, як Майя під’єднує ноутбук до суиутникового телефону й набирає на клавіатурі телефонний номер.

— Що ти робиш?

— Виходжу в Інтернет. Це небезпечно через інтернет-жучки.

— Що це таке?

— Так зветься інтернет-програма стеження, розроблена вашим ФБР. Національне агентство безпеки створило навіть ефективніші інструменти, але мій батько та його друзі-Арлекіни все ще вживають слово «жучки». Стара назва нагадує їм про те, що користуватись Інтернетом треба обережно. Жучок — це аналізатор пакетів, що передаються мережею даних. Він проглядає все, що проходить через конкретну мережу, й націлений на певні веб-сайти та електронні адреси, а також виявляє конкретні слова та фрази в тригерах.

— А Табула знають про цю програму?