Розділ 69. Покликання Давида на царство 

Після смерті Іш-Бошета усі ізраїльські князі зажадали, щоб Давид став царем над усіма поколіннями. І прийшли усі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон і сказали йому: “Ми твої кості і твоє тіло!” Вони проголосили: “Ти й раніше водив Ізраїля на війну і приводив назад. До того ж Господь тобі сказав: ти пастимеш народ Мій, Ізраїля, і будеш володарем над Ізраїлем. І прийшли усі Ізраїлеві старійшини в Хеврон; цар Давид склав з ними умову в Хевроні перед Господом”. Так Боже Провидіння відкрило Давидові шлях до престолу. Не честолюбство керувало ним, бо він не шукав слави.

Понад 8000 нащадків Аарона та левитів супроводжували Давида. У настрої народу відбулася помітна рішуча зміна. Переворот здійснився мирно й гідно, як і личить великій справі, що була звершена. Майже 500 тисяч колишніх підданих Саула зійшлися в Хевроні. На його околицях, на пагорбах і в долинах юрмилися люди. Було призначено час коронації мужа, якого прогнали зі Саулового двору, котрий блукав у горах і ховався в гірських печерах, щоб врятувати своє життя; саме цей муж мав незабаром прийняти найвищі почесті, які тільки може отримати людина від суспільства. Священики й старійшини, зодягнуті в свої пишні шати, начальники й воїни з виблискуючими мечами та шоломами, прочани з найвіддаленіших місць — усі зійшлися, бажаючи стати свідками коронації вибраного царя. Давида одягли в царський одяг. Первосвященик помазав його чоло священною оливою, оскільки колишнє помазання Самуїла було лише пророчим і вказувало на те, що має відбутися при вступі царя на престол. Настав час, і Давид був урочисто посвячений на служіння як Божий намісник. Йому вручили царський скіпетр. Його верховну владу підтверджував особливий документ — Заповіт, який передбачав його праведне правління, і народ склав Давидові присягу на вірність. На голову Давида поклали вінець — і церемонія коронації завершилась. З цього часу Ізраїль отримав царя згідно з божественним призначенням. Той, який терпляче чекав Господнього втручання, став свідком виконання Божої обітниці. “І Давид дедалі більше ставав могутнім, а Господь, Бог Саваот, був із ним” (2 Самуїлова 5:10).