Розділ 58. Школи пророків

Навчайте дітей бачити Бога у кожному ділі творіння. Вчителям потрібно наслідувати приклад Великого Учителя, Котрий використовував відомі усім явища природи як ілюстрації, які робили Його вчення простішим і закарбовували його у свідомості слухачів. Пташиний спів у зелених гаях, польові квіти, величні дерева, родючі землі, нові паростки збіжжя, що прокльовуються на полі, висохла земля, захід сонця, що золотить своїм промінням небеса, — усе це засоби навчання. Спаситель пов'язував видимі діла Творця зі словами життя так, що Його слухачі, дивлячись на ці предмети, пригадували уроки істини, які Він пов'язував із ними.

Печать Божества, відбита на сторінках об'явлення, можна побачити на високих горах, в родючих долинах, безмежному й глибокому океані. Природа свідчить людині про любов Творця, Котрий пов'язав Себе з нами незліченними ознаками на небі й на землі. Цей світ сповнений не лише смутком і нещастям. “Бог є любов”, — написано на кожній бруньці, що розкривається, на пелюстках квітів, на кожній билинці. Хоча через прокляття гріха ми бачимо на землі немало колючок і будяків, однак і будяки вкриваються квітами, а колючки ховаються під трояндами. Усе в природі свідчить про ніжну, батьківську турботу нашого Бога та Його бажання зробити Своїх дітей щасливими. Його заборони та приписи є не лише виявом Божої слави; усе, що Він робить, призначене для блага Його дітей. Бог не вимагає, щоб люди відмовлялися від того, що приносить їм користь.

Домінуюча в деяких верствах суспільства думка про те, що релігія не приносить здоров'я і щастя вже у цьому житті, є однією з найзгубніших помилок. Писання говорить: “Страх Господній веде до життя, і хто його має, буде задоволений” (Приповісті 19:23). “Хто б ти не була людина, що бажає життя і любить довголіття, щоб бачити добро? Свій язик бережи від лихого, а уста свої — від слів лукавих. Ухиляйся від злого і добре чини; миру шукай і його тримайся” (Псалми 33:13—15). Слова мудрості — “життя для тих, хто їх знайшов, і здоров'я для усього тіла його” (Приповісті 4:22).

Правдива релігія приводить людину до гармонії з Божими законами у фізичному, розумовому і моральному відношеннях. Вона навчає самовладанню, спокою, стриманості. Релігія облагороджує душу, прищеплює витончений смак і освячує розум. Вона робить душу причетною до небесної чистоти. Віра в Божу любов та керівництво Його Провидіння полегшує тягар тривог і турбот. Вона наповнює серце радістю та вдоволенням як у години щастя, так і недолі. Релігійність, безумовно, сприяє поліпшенню здоров'я, продовженню життя, допомагаючи людям якнайповніше насолоджуватися Божими благословеннями. Вона відкриває для душі невичерпне джерело щастя. О, якби ті, котрі ще не обрали Христа, могли зрозуміти, що Він бажає їм дати щось значно краще, ніж те, чого вони собі бажають!.. Людина завдає своїй душі непоправної шкоди і чинить несправедливо щодо себе, коли думає і діє усупереч волі Божій. Ніхто не знайде справжньої радості на шляху, забороненому Тим, Який знає, що краще для нас, і піклується про благо Свого творіння. Шлях беззаконня провадить до нещастя й загибелі, а шляхи мудрості — “то дороги приємні, і всі стежки її — мирні” (Приповісті 3:17).

Вивчення методів фізичного й релігійного виховання, запроваджених у єврейських школах, може виявитися корисним. Значення такого виховання ще не отримало належної оцінки. Поміж розумом і тілом існує тісний зв'язок, і для того, щоб досягти високого рівня морального та інтелектуального розвитку, необхідно дотримуватися законів, які керують нашим фізичним єством. Щоб сформувати сильний врівноважений характер, необхідно розвивати і застосовувати на практиці як розумові, так і фізичні сили. Чи може бути для молоді важливіше заняття, ніж вивчення власного чудового організму, довіреного нам Богом, а також законів, які дають змогу зберегти його здоровим? Сьогодні, як і за днів стародавнього Ізраїлю, кожний юнак і дівчина повинні навчитися виконанню обов'язків щоденного життя. Кожен повинен оволодіти якимсь ремеслом, щоб у разі потреби заробляти собі ним на життя. Це слід розглядати не лише як вельми важливий запобіжний засіб від злиднів, а й фактор, що впливає на фізичний, розумовий і моральний розвиток людини. Навіть якщо хтось впевнений у тому, що в нього ніколи не буде потреби заробляти собі на життя фізичною працею, все одно він повинен навчитися працювати. Без фізичних вправ ніхто не матиме здорового організму й міцного здоров'я, а уміння правильно організувати працю не менш важливе для придбання глибокого й енергійного розуму та благородного характеру.

Кожний, хто навчається, повинен присвятити частину дня для активної праці. Таким чином будуть сформовані трудові навички, з'явиться почуття впевненості у власних силах; водночас молодь буде захищена від багатьох лихих та аморальних звичок, які у багатьох випадках є наслідком неробства. Усе це перебуває у тісному зв'язку з основною метою виховання, бо завдяки праці, старанності й чистоті ми перебуваємо у гармонії з Творцем.

Допоможіть молоді усвідомити мету людського буття — стати славою для Бога і благословенням для ближніх. Нехай юнаки й дівчата відчують ніжну любов, яку Небесний Отець виявляє до них, і те високе призначення, до якого їх повинна приготувати школа життя; нехай вони зрозуміють достоїнство і честь, до яких вони покликані, щоб стати Божими дітьми. Якщо це станеться, тоді тисячі молодих людей з презирством і огидою відкинуть низькі та егоїстичні прагнення, легковажні і пусті задоволення, якими вони досі захоплювались. Такі особистості навчаться ненавидіти гріх і гидувати ним не лише задля нагороди й страху перед покаранням, а й через усвідомлення низької природи гріха, який призводить до деградації даних Богом здібностей, спотворюючи Божу подобу в людині.

Бог бажає, щоб молодь не задовольнялась незначним, а мала високі прагнення. Риси характеру, які роблять людину удачливим і шанованим членом суспільства, нездоланне прагнення до досконалості, непохитна воля, енергійні дії та невтомна наполегливість — усе це не слід приборкувати. Навпаки, за допомогою Божої благодаті їх потрібно спрямовувати до мети, яка настільки вища за егоїстичні й дочасні інтереси, наскільки небеса вище від землі. Виховання, що почалось у цьому житті, триватиме й у вічності. Щодня чудові Божі діла, докази Його мудрості та сили, явлені у творінні Всесвіту, безмежна таємниця любові й мудрості Плану викуплення щоразу відкриватимуться людському розумові у новій красі.

“Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не приходило, те Бог приготував тим, які люблять Його” (1 Коринтянам 2:9). Уже в цьому житті ми можемо зауважувати ознаки Божої присутності та відчувати радість спілкування з Небесами, але повноту цієї радості та благословення ми зазнаємо лише у вічності. Тільки вічність відкриє той славний ідеал, якого може досягти відновлена за Божою подобою людина.