Розділ 2. Творіння

Бог створив людину праведною. Він наділив її шляхетними рисами характеру без будь-якої схильності до зла, блискучими розумовими здібностями і створив найсприятливіші умови, щоб людина могла залишатися вірною. Повний і постійний послух був умовою вічного щастя. За таких умов людина могла мати доступ до дерева життя.

Оселя наших прабатьків мала стати зразком для інших, коли їхні діти розселилися б по землі. Ця домівка, прикрашена руками Самого Бога, не була пишним палацом. Людина в своїй гордості приходить у захват від прекрасних і розкішних споруд, хизуючись чином своїх рук; але Бог поселив Адама в саду. Це була його оселя. Блакитне небо було її дахом; земля, вкрита ніжними квітами та зеленим килимом трави, служила за підлогу, а рясно вкриті листям гілки прекрасних дерев були для неї покровом. Стіни оселі прикрашали величні витвори рук Всевишнього Митця. Оточення, в якому перебувала свята пара, залишається наукою на всі часи: справжнє щастя — не потурати гордощам і розкоші, а спілкуватися з Богом через Його творіння. Якби люди менше захоплювалися усім штучним, а прагнули б простоти, їхнє життя набагато більше відповідало б тому наміру, який був у Бога на меті при творінні. Гордощі та честолюбство ненаситні, але воістину мудрі знайдуть справжнє, найвище задоволення в тих джерелах радості, котрі Бог пропонує всім.

Мешканцям Едему був доручений сад, щоб “порали його та його доглядали”.

Їхнє заняття не було втомлюючим, а приємним і зміцнюючим сили. Бог призначив працю як благословення для людини, заповнюючи її думки, зміцнюючи тіло та розвиваючи здібності. У розумовій та фізичній праці Адам знаходив одне з найвищих задоволень у своєму святому житті. І коли внаслідок непослуху його було вигнано з прекрасної домівки і він був змушений обробляти неподатливу землю, аби забезпечити себе хлібом щоденним, ця сама праця, хоча й дуже відмінна від його приємних занять в саду, стала для нього захистом від спокус і джерелом щастя. Хоча праця іноді приносить втому та страждання, ті, хто розцінюють її як прокляття, глибоко помиляються. Багатії часто з презирством ставляться до робітників, але таке ставлення повністю суперечить Божому задумові при створенні людини. Чого вартує багатство навіть найбільш заможних людей порівняно зі спадком, отриманим Адамом як володарем Землі? І все ж Адам не повинен був проводити час у неробстві. Наш Творець, Який знає, що потрібно людині для щастя, призначив Адамові працю. Лише той, хто працює, знаходить справжню радість у житті. Ангели також старанно працюють; вони є служителями Бога для людських синів. У Творця немає місця для лінивих.

Доки Адам та його помічниця зберігали вірність Богові, вони були володарями Землі. Їм було дане необмежене правління над усім живим. Лев і ягнятко мирно гралися біля них, прилаштовуючись коло їхніх ніг. Щасливі пташки сміливо літали довкола і славили радісним співом свого Творця. Адам і Єва приєднувалися до них, приносячи подяку Отцеві та Синові.

Хоча життя святої пари було життям дітей, перебуваючих під батьківською опікою Бога, проте вони були ще учнями, що навчались у премудрого Творця. Їх відвідували ангели. Їм був дарований привілей спілкуватися зі своїм Творцем; вони бачили Його лице. Споживаючи плоди з дерева життя, Адам і Єва були сповнені енергії і в розумовому розвиткові поступалися ангелам лише незначною мірою. Таємниці навколишнього Всесвіту — “чудесні діла Того, Який має досконале знання” (Йова 37:16) — були для них невичерпним джерелом пізнання та радості. Закони і явища природи, котрі людина намагається збагнути впродовж шести тисяч років, були відкриті їхньому розумінню великим Будівничим і Творцем усього. Вони вели розмову з листочками, квітами й деревами, дізнаючись від них про таємниці їхнього життя. Адамові була добре відома кожна жива істота — від могутнього левіафана, що “грається у водах”, до крихітної комахи, політ якої можна зауважити лише в промінні сонячного світла. Кожному з них він дав ім'я і був добре обізнаний з характером і звичками усіх істот. Слава Божа в небесах, незліченні світи на своїх орбітах, “рівновага хмар”, таємниці світла та звуку, дня і ночі — усе це пропонувалося нашим прабатькам для дослідження. На кожному листочку в лісі або на гірському камені, на кожній сяючій зірочці, — на усьому, що наповнювало землю, повітря й небеса, було написане ім'я Боже. Порядок і гармонія у Всесвіті свідчили про Його безмежну мудрість і силу. Адам і Єва постійно відкривали для себе все нову красу, що наповнювала їхні серця глибокою любов'ю та спонукувала знову й знову висловлювати вдячність Творцеві.

Якби вони зберегли вірність божественному Законові, їхня здатність пізнавати, радіти й любити постійно вдосконалювалася б. Вони збагачувалися б новими скарбами знань, знаходили б нові джерела радості й отримували все більші розуміння незмірної вічної Божої любові.