Розділ 29. Ворожнеча сатани проти Закону

Сатана — “вбивця споконвіку” (Івана 8:44); як тільки він здобув владу над людським родом, то не тільки підбурював людей ненавидіти й убивати одне одного, але й зухвало зневажати Божий авторитет, через що порушення шостої Заповіді стало характерною рисою їхньої релігії.

Через спотворені уявлення про божественні якості язичницькі народи почали вірити, що принесення людей в жертву — необхідна умова прихильності божества; під видом різних форм ідолопоклонства здійснювалися найстрашніші жорстокості. Одним з них був звичай проводити дітей через вогонь перед ідолами. Якщо дитина залишалася після такого випробування неушкодженою, народ вірив, що їхні жертви прийняті, а на цю дитину дивилися як на таку, що користується особливою прихильністю богів; її наділяли особливими перевагами і в подальшому житті вона користувалася великою пошаною; якими б тяжкими не були злочини такої людини, вона залишалася непокараною. Але варто було комусь із дітей, яких переводили через вогонь, отримати опіки, як його доля була вирішена. Народ вірив, що богів можна умилостивити, тільки відібравши в цієї дитини життя, тому її приносили в жертву. За часів великого відступництва такі гидоти певною мірою мали місце і серед ізраїльського народу.

В ім'я релігії здавна порушувалася й сьома Заповідь. Найвідразливіші та найрозпусніші обряди стали частиною язичницького богопоклоніння. Самі боги були представлені аморальними, а тому ті, що поклонялися їм, давали волю найогиднішим пристрастям. Панували нечувані пороки, а релігійні свята відзначалися неприхованою глибокою аморальністю.

З самого початку історії світу люди почали практикувати багатожонство. Це був один з гріхів, що сприяв Божому гніву на допотопний світ. Однак після потопу він знову набув великою поширення. Сатана задумав спотворити шлюб: викликати легковажне ставлення до його обов'язків, позбавити святості; сатана бачив у цьому найбільш надійний спосіб, за допомогою якого йому вдасться зруйнувати Божу подобу в людині та відчинити двері стражданням і порокам.

Уже від початку великої боротьби сатана прагнув показати Божий характер у фальшивому світлі та підняти повстання проти Його Закону; складалося навіть враження, нібито ці дії сатани увінчались успіхом. Чимало людей повірили обману сатани і повстали проти Бога. Однак серед пануючого зла Божі задуми неухильно наближалися до свого завершення; перед усіма створеними розумними істотами Бог демонстрував Свою справедливість і доброту. Через сатанинські спокуси увесь людський рід виявився порушником Божого Закону, але завдяки жертві Його Сина був відкритий шлях, яким люди можуть навернутися до Бога. Через благодать Христа вони виявлятимуть послух Закону Отця. Таким чином, у кожному столітті, незважаючи на дух повстання та відступництво, Бог знаходив людей, які залишались вірними Йому, — народ, у серці котрого є Його Закон (див. Ісаї 51:7).

Обманом сатана звів ангелів; так само він діяв серед людей протягом усіх століть і так чинитиме до кінця. Якщо б він відкрито заявляв про свою війну проти Бога та Його Закону, тоді люди остерігалися б його, але він діє замасковано, змішуючи правду з оманою. Найнебезпечнішою є та неправда, яка змішана з істиною. Таким чином формуються хибні погляди, які поневолюють і руйнують душу. З їхньою допомогою сатана веде за собою світ. Та наближається день, коли його, здавалося б, успішна діяльність прийде до свого завершення.

Бог покладе край повстанню, повністю викривши ту роботу, яка замасковано здійснювалася стільки часу. Все розумне Боже творіння побачить наслідки правління сатани і ті плоди, до яких призвело відкинення божественних постанов. Божий Закон буде повністю виправданий. Кожний переконається, що усі Божі вчинки мали на меті утвердження вічного добра для Його народу і всіх створених Ним світів. Сам сатана визнає перед Всесвітом справедливість Божого правління і праведність Його Закону.

Недалекий той час, коли Бог підведеться, щоб відстояти Свій зневажений авторитет. “Бо Господь ось виходить із місця Свого карати мешканців землі за їхні провини” (Ісаї 26:21). “І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться?” (Малахії 3:2). Ізраїльському народові через його гріховність було заборонено наближатися до гори, на яку мав зійти Бог, аби проголосити Свій Закон, оскільки сліпуча слава Його присутності могла знищити їх. Якщо саме таким було виявлення Божої сили на тому місці, яке Він обрав для проголошення Свого Закону, то наскільки жахливішим має бути Його суд, коли Він прийде, щоб виконати ці священні постанови! Як того великого дня відплати зможуть встояти перед Його славою ті, хто зневажав Його авторитет? Події, що викликали в народі жах на Синаї, стали прообразами сцен суду. Звук сурми скликав Ізраїль на зустріч із Богом. Голос архангела і Божа сурма зберуть з усієї Землі як живих, так і воскреслих мертвих перед обличчям Судді. Отець і Син у супроводі сонму ангелів зійдуть на гору. У великий день суду Христос прийде “у славі Отця з ангелами Своїми” (Матвія 16:27). Тоді Він сяде на престолі Своєї слави, і перед Ним зберуться усі народи.

Коли на Синаї була явлена божественна присутність, слава Господня в очах усього Ізраїлю була подібна до пожираючого вогню. Так само коли Христос прийде у славі зі Своїми святими ангелами, вся Земля освітиться яскравим світлом Його присутності. “Іде наш Бог, — і не мовчить. Палаючий вогонь перед Ним, а навкруги Нього сильна буря! Він кличе з висоти небеса, і землю — народ Свій судити” (Псалми 49:3—4). Від Нього виходитиме потік вогню, від якого розплавляться стихії, а земля та діла, що на ній, згорять. “З'явиться з неба Господь Ісус з ангелами сили Своєї, у вогні полум'яному, щоб відплатити тим, хто Бога не знають і не слухають Євангелія” (2 Солунянам 1:7—8).

Від часу свого творіння людина не була свідком такого виявлення божественної сили, як тоді, коли на Синаї був проголошений Закон. “Тряслася земля, навіть небо розтавало перед Богом, Синай тремтів перед Богом, Богом Ізраїлю!” (Псалми 67:9). Серед найжахливіших конвульсій природи, з хмари почувся Божий голос, подібний до звуку сурми. Гора тряслася від підніжжя до вершини, а ізраїльський народ, блідий і тремтячий від страху, впав долілиць на землю. Той, Чий голос захитав землю, проголосив: “Ще раз захитаю не тільки землю, але й небо” (Євреям 12:26). Писання говорить: “Господь загримить з височини, і з мешкання святого Свого Свій голос подасть”, “небо й земля затремтять” (Єремії 25:30; Йоїла 4:16). Того великого дня, прихід якого наближається, небо сховається, “згорнувшись, немов той сувій” (Об'явлення 6:14). Кожна гора й острів зрушаться зі свого місця. “Хитатиметься земля, немов п'яний, і гойдатиметься, мов халупа. Стане вельми тяжким її гріх; впаде вона й більше не встане!” (Ісаї 24:20).

“Тому то ослабнуть всі руки… всяке обличчя поблідне… і кожне серце людини зневіриться. І вони налякаються, болі та муки їх схоплять”. “Я покараю всесвіт за зло, — говорить Господь, — …бундючності злочинця покладу край, а гордість насильників принижу!” (Ісаї 13:7—8, 11; Єремії 30:6).

Коли Мойсей, отримавши таблиці Заповіту, залишив божественну присутність, грішний Ізраїль не міг знести світла слави, яким променіло його обличчя. Так само грішники не зможуть дивитися на Божого Сина, коли Він з'явиться у славі Свого Отця, оточений усім небесним воїнством, щоб судити тих, хто порушував Його Закон і не прийняв Його викуплення. Ті, що відкинули Божий Закон і зневажали кров Христа, “земні царі, і вельможі та тисячники, багаті та сильні… сховаються у печери та в ущелини скель; вони скажуть до гір та до скель: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця! Бо прийшов великий день гніву Його, і хто встояти може?” (Об'явлення 6:15—17). “Повикидає людина того дня кротам і кажанам божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила, щоб їм поклонятися, аби лише самому сховатися у печери й розщілини скель від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він встане збудити землю!” (Ісаї 2:20—21).

Тоді всі побачать, що повстання сатани проти Бога закінчилося крахом як для нього самого, так і всіх тих, хто захотів стати його підлеглим; сатана примушував вірити, що порушення Закону принесе їм чимало добра, але тепер вони побачать, що “плата за гріх — смерть”. “Бо ось надходить день, що неначе піч палає. Тоді всі горді та злочинці будуть як солома, — і спалить їх день той, що прийде, — говорить Господь Сил, — і не позоставить їм ні кореня, ані галузки” (Малахії 4:1). Сатана, корінь усякого гріха, і всі беззаконники як його галузки, будуть повністю знищені. Гріхові й усякому лиху та нещастю, які він приніс зі собою, буде покладено край. Псалмист говорить: “Ти … нечестивого знищив, ім'я їхнє Ти викреслив на вічні віки!.. О, вороже! Кінець руйнуванню твоєму на віки” (Псалми 9:6—7).

Але Божим дітям немає чого боятися бурі божественного суду. “Господь — буде надією для Свого народу і силою синам Ізраїлевим!” (Йоїла 4:16) (англ.пер.). День, який принесе загибель і жах порушникам Божого Закону, для слухняних буде “невимовною й славною радістю”. “Позбирайте до Мене святих Моїх, — говорить Господь, — що при жертві вступили в Заповіт зо Мною”. І небеса проголосять правду Його, що Бог — Суддя”.

“І ви знову побачите різницю між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому” (Малахії 3:18). “Почуйте Мене усі, котрі знають правду, народе, в серці якого Мій Закон… Ось Я забираю з твоєї руки чашу запаморочення… більше його вже не будеш пити!.. Я, — Я ваш Утішитель!” (Ісаї 51:7, 22, 12). “Бо зрушаться гори й пагорби захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і Заповіт Мого миру не захитається, — каже твій милостивий Господь” (Ісаї 54:10).

Наслідком великого викуплення стане те, що світ знову користуватиметься Божим благоволінням. Усе, втрачене через гріх, відновиться. Не тільки людина, а й Земля буде відкуплена, щоб стати вічною оселею послушних. Протягом шести тисяч років сатана боровся за панування над Землею. Нарешті здійсниться споконвічний Божий намір, який Він мав при творінні. “І приймуть царство святі Всевишнього і володітимуть царством повіки й повіки вічні” (Даниїла 7:18).

“Від сходу сонця і аж до заходу його прославляйте Господнє Ім'я!” (Псалми 112:3). “Господь буде єдиний того дня, і єдине Ім'я Його; І стане Господь царем над усією землею” (Захарії 14:9). Писання говорить: “Навіки, Господи, слово Твоє стоїть непохитно в небесах”; “всі накази Його справедливі, — встановлені на вічні віки!” (Псалми 118:89; 110:7—8). Священні Заповіді, які сатана зненавидів і намагався знищити, будуть вшановані усім безгрішним Всесвітом. І “як земля вирощує рослинність свою, і як огород родить насіння своє, так Господь Бог виростить праведність і славу перед усіма народами” (Ісаї 61:11).