Розділ 1. Чому було допущено гріх? 

З глибоким співчуттям милосердний Творець намагався врятувати Люцифера та його прихильників із безодні погибелі, в яку вони вже готові були поринути. Проте Його милість була хибно витлумачена. Люцифер сприйняв Боже довготерпіння як доказ власної переваги, як знак того, що прийде час, коли Дар Всесвіту поступиться перед його вимогами. Якщо ангели й далі будуть твердо підтримувати його, запевняв Люцифер, то вони ще зможуть домогтися всього, чого бажають. Люцифер вперто відстоював власні позиції, розпочавши, таким чином, велику боротьбу зі своїм Творцем. Ось так Люцифер, “світлоносний”, причетний до Божої слави, прислуговуючи й біля Його трону, через гріх став сатаною, противником Бога і святих істот та губителем тих, котрі за велінням Небес залишилися під його керівництвом і опікою. З презирством, відкинувши докази та вмовляння вірних ангелів, він проголосив їх обманутими рабами. Перевагу, що надавалася Христові, він назвав виявом несправедливості як щодо себе, так і всіх мешканців небес, і проголосив, що не збирається більше терпіти такого посягання на свої та їхні права. Він ніколи вже більше не визнає верховної влади Христа. Він твердо вирішив домогтися слави, яка, за його думкою, призначена для нього, та закликав усіх, хто бажає стати його послідовником, згуртуватися під його проводом. Тим, хто приєднається до нього, він обіцяв нове і краще правління, коли кожний буде користуватися повною свободою. Велика кількість ангелів висловила бажання слідувати за ним. Задоволений прихильністю, з якою були сприйняті його дії, він сподівався привернути на свій бік усіх ангелів і стати рівним Самому Богові, щоб тримати в покорі усіх небожителів.

Але й тоді вірні ангели переконували Люцифера та його прибічників підкоритися Богові; вони говорили їм про результати, які неминуче чекали на них у тому випадку, якщо ті відмовляться підкоритися, — Той, Хто сотворив їх, зруйнує їхню владу та належним чином покарає за зухвалу бунтівливість. Жодний ангел не може безкарно опиратися Божому Законові, який є святим, як і Сам Бог. Вони застерігали всіх не слухатися оманливих слів Люцифера та умовляли його негайно з'явитися зі своїми прихильниками перед лице Боже, визнаючи перед Ним власну помилку, котра спонукала їх піддати сумніву Божу мудрість і владу.

Багато хто були схильні прислухатися до цих порад, розкаятись у своїй невірності, щоб знову знайти ласку в Отця і Сина. Але в Люцифера був напоготові новий обман. Тепер вправний заколотник проголосив, що ангели, котрі згуртувалися навколо нього, зайшли в своїх діях надто далеко, щоб можна було повернутися назад; він запевняв їх у тому, що добре обізнаний з божественним Законом і добре знає: на підставі його вимог Бог ніколи не зможе простити їх. Він проголосив, що всі, хто забажає підкоритися авторитетові Небес, будуть позбавлені свого сану й почестей. Що ж до нього, то він більше ніколи не визнає влади Христа. Єдине, що лишається йому та його прихильникам, — говорив сатана, — це відстоювати власну свободу та силою здобути права, яких їм не бажають надати.

Відносно сатани, то він справді зайшов у своїх діях надто далеко, аби повернутися назад. Але цього не можна було сказати про тих, котрі були засліплені його хитрощами. Для них поради й умовляння вірних ангелів відчинили двері надії; якщо б вони прислухалися до застережень, то могли б звільнитися з пастки сатани. Але вони дозволили гордощам, прихильності до свого вождя та бажанню необмеженої свободи настільки заполонити їх, що врешті-решт залишилися глухими до благань божественної любові та милості.

Бог дозволив сатані діяти доти, доки дух невдоволення не перетворився на відкритий бунт. Потрібно було, щоб він повністю виявив свої плани, аби кожний міг побачити справжній характер і прагнення Люцифера. Помазаний херувим обіймав високе становище; його палко любили всі небожителі, він мав великий вплив на них. Боже правління поширювалося не тільки на мешканців небес, а й на всі створені Ним світи; і Люцифер сподівався, що, коли йому вдасться повести за собою у повстанні небесних ангелів, він зможе зробити це й з усіма світами. Він вміло відстоював власну точку зору, вдаючись до софістики та обману задля досягнення мети. Його сила зваблення була вельми великою.

Зодягнувшись в одяг неправди, він досягав успіху. Всі його вчинки були настільки оповиті таємницею, що ангелам було важко виявити справжній характер його дій. Доки його плани не були розкриті, неможливо було побачити, яке зло вони собою являли; незадоволення сатани не сприймалося як бунт. Навіть вірні ангели не могли цілком розпізнати характер Люцифера та усвідомити, до чого можуть призвести його дії. Спочатку Люцифер так провадив свою зваблюючу роботу, що сам залишався поза підозрами. Ангелів, яких йому не вдалося повністю перетягнути на свій бік, він звинувачував у байдужості до інтересів небожителів. Він звинувачував їх саме в тих діях, які чинив сам. Його політика полягала в тому, щоб за допомогою хитрощів та лукавства створити хибне уявлення щодо намірів Божих. Те, що було простим і зрозумілим, він зодягав у покров таємничості та, майстерно спотворюючи прості вимоги Єгови, примушував ангелів сумніватися в них. А високе становище, відведене йому в Божественному правлінні, надавало ще більшої ваги його заявам.

Бог міг користуватися лише тими засобами, які узгоджувалися з принципами істини та праведності. Сатана ж міг застосовувати методи, неприйнятні для Бога, — лестощі й обман. Він прагнув спотворити Слово Боже та викликати хибне уявлення про Його правління, заявляючи, що Бог чинить несправедливість, нав'язуючи Свої Закони ангелам і вимагаючи послуху й покори від створених Ним істот. Люцифер шукав тільки самозвеличення. З цієї причини необхідно було показати небожителям і мешканцям усіх світів, що Боже правління є справедливим, а Його Закон — досконалим. Сатана ж викладав всю справу так, ніби саме він прагнув добра для Всесвіту. Усім потрібно було зрозуміти дійсний характер узурпатора та його справжню мету. Необхідний був якийсь час, аби лихі дії викрили Люцифера.

В суперечностях, до яких призвела на небесах поведінка сатани, він звинувачував Бога та принципи Його правління. Він стверджував, що усе зло — це результат божественного керівництва. Оскільки Люцифер проголосив, що його єдине бажання — поліпшити Закони Єгови, Бог дозволив йому розкрити справжню суть вимог, показавши, до чого можуть призвести запропоновані ним зміни в божественному Законі. Сатану мали засудити його власні дії. Від самого початку він запевняв у своїй непричетності до повстання. Всесвіт повинен був побачити, як буде викрито ошуканця.

Безмежна мудрість не знищила сатану навіть тоді, коли він був скинутий з неба. Оскільки Бог може прийняти тільки служіння любові, то вірність Його творінь повинна грунтуватися на переконаності в Його справедливості та доброзичливості. Мешканці Небес та інших світів, котрі не були готовими зрозуміти природу гріха та його наслідки, не могли б побачити справедливості Божої у знищенні сатани. Якби він був знищений одразу, дехто почав би служити Богові не з почуття любові, а через страх. Такими методами неможливо було позбутися впливу сатани і повністю звільнитися від духу повстання. Задля добра Всесвіту впродовж віків йому була дана змога більш повно виявити свої плани, аби все творіння могло побачити у правдивому світлі, що являють собою звинувачення божественної форми правління, а справедливість і милість Божа та непорушність Його Закону більше ніколи не піддавались сумніву.

Повстання сатани мало стати уроком для Всесвіту на усі прийдешні віки — вічним свідченням згубності природи гріха та його жахливих наслідків. Панування сатани, результати його впливу як на людей, так і на ангелів, повинні були показати, до чого може призвести усунення божественної влади. Це мало також свідчити про те, що своїм добробутом усі створені Богом істоти завдячують божественному правлінню. Таким чином, історія цього жахливого експерименту, що вилився у повстання, має вічно застерігати святі істоти, оберігаючи їх від неправильного уявлення щодо природи гріха, від скоєння гріха та покарання за нього. Лише Той, Хто керує Всесвітом, бачить кінець від початку; Він Той, перед Ким відкриті всі таємниці як минулого, так і майбутнього; Він за всім горем, темрявою та руйнацією, спричиненими гріхом, бачить здійснення Своїх намірів любові та благословення. Хоча “хмара та морок круг Нього”, але “справедливість та право — підстава престолу Його” (Псалми 96:2). Прийде день, коли мешканці Всесвіту — ті, що зберегли вірність, а також невірні, зрозуміють це. “Діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він” (Повторення Закону 32:4).