Розділ 20. Йосиф у Єгипті

“Сон фараонів — один він, — сказав Йосиф. — Що Бог робить, те Він звістив фараонові…” Мало бути сім років великого достатку. Врожаї з полів та садів будуть, як ніколи, багатими. Після цього прийдуть сім років голоду. “І не буде видно того достатку в краї через голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий”… Повторення сну було доказом того, що така подія станеться неодмінно і то найближчим часом. “Отож, — продовжував він, — нехай фараон призначить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. Нехай фараон настановить урядників над країною, і нехай за сім літ достатку збирають п'ятину врожаю єгипетської землі. І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони зсипають збіжжя під керівництво фараона, для їжі по містах, і нехай зберігають. І буде та їжа про запас для краю на сім голодних років”. Пояснення було настільки розумним і логічним, а порада, дана Йосифом, такою зваженою та мудрою, що в достовірності не виникало жодних сумнівів. Але кому можна довірити виконання цього плану? Від того, наскільки мудро буде зроблено вибір, залежала доля народу. Фараон був стривожений. Деякий час вирішувалося питання призначення. Від старшого дворецького монарх довідався про мудрість і розважливість Йосифа, виявлені ним в управлінні в'язницею; було очевидно, що він володіє неабиякими організаторськими здібностями. Чашник, відчуваючи докори сумління, намагався спокутувати власну невдячність, вихваляючи свого благодійника; подальші розпитування фараона підтвердили правдивість його слів. В усьому царстві не знайшлося іншого мужа, крім Йосифа, який володів мудрістю виявити небезпеку, що загрожувала царству, та вказати на необхідність приготування до неї. Цар переконався, що саме він був тією людиною, котра якнайкраще здійснить запропоновані ним особисто плани. Було очевидним, що на ньому спочиває божественна сила і серед царських сановників немає нікого, хто зміг би успішно провадити державні справи під час кризи. Те, що він єврей і раб, було несуттєвим порівняно з його очевидною мудрістю та зваженим судженням. “Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?” — сказав цар своїм радникам.

Призначення було погоджене і, на превеликий свій подив, Йосиф почув слова: “Оскільки Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися увесь народ мій. Тільки троном я буду вищим від тебе”. Після цього фараон наділив його атрибутами, які вказували на високе становище. І зняв фараон персня зі своєї руки, та й дав його на руку Йосифові, і зодягнув його в одежу вісонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: “Кланяйтеся!”.

“Він поставив його господарем над домом своїм і управителем над усім маєтком своїм, щоб він наглядав за царськими вельможами і повчав дорадників його мудрості” (Псалми 104:21—22). Йосиф був узятий із в'язниці, щоб обійняти високу посаду правителя усієї єгипетської землі. Це була вельми почесна посада, однак пов'язана з труднощами та небезпеками.

Кожен, хто посідає високе становище, перебуває в небезпеці. Як під час бурі залишаються неушкодженими невибагливі квіти долини, в той час як величні дерева, що зростають на верхів'ях гір, бувають вирвані з корінням, так і люди, котрі зберігають чесність і чистоту в непростих обставинах життя, можуть впасти через спокуси, до яких призводять земна слава та почесті.

Але характер Йосифа залишився незмінним як під час недолі, так і під час добробуту. І у в'язниці, і в палаці фараона він не втратив своєї вірності Богові. Залишаючись чужинцем в язичницькій землі, розлучений зі своїми рідними, котрі поклонялися Богові, він щиро вірив, що божественна рука спрямовує його кроки; відчуваючи постійну залежність від Бога, він старанно виконував свої обов'язки. Завдяки Йосифові фараон і визначні мужі Єгипту дізналися про правдивого Бога; і хоч вони залишалися ідолопоклонниками, однак навчилися поважати принципи, які зауважували втіленими в житті та характері того, хто поклонявся Єгові.

Яким чином Йосиф зумів набути таку мудрість, непохитність характеру та праведність? З раннього дитинства він навчився підкорятися голосу обов'язку, а не власним бажанням; чесність, дитяче довір'я та благородство характеру юнака принесли гідні плоди в зрілому віці. Чисте, скромне життя сприяло енергійному розвиткові як фізичних, так і розумових сил. Спілкування з Богом через споглядання Його творіння, роздуми про величні істини, довірені спадкоємцям віри, підносили й ушляхетнювали його духовну природу, розширяючи кругозір і зміцнюючи розум, чого не могла б зробити жодна інша освіта. Чесне ставлення до обов'язків будь-якої посади — від найскромнішої до найвищої — розвинуло здібності Йосифа, зробивши придатним виконувати його високе служіння. Хто живе в гармонії з волею Творця, розвине в собі найдосконаліший і найблагородніший характер. “Страх Господній — це мудрість, а відступ від злого — це розум” (Йова 28:28).

Лише дехто розуміє, який вплив справляють життєві дрібниці на формування характеру. Усе, до чого ми маємо відношення, не позбавлене значення. Різноманітні обставини, з якими щодня зустрічаємось, призначені для випробування нашої вірності; вони готують нас до виконання більших завдань. Вірність принципам, виявлена в щоденному житті, привчає ставити вимоги обов'язку вище за власні бажання і спонукання. Душа, яка пройшла таке виховання, не захитається у виборі між добром і злом, як тремтяча од вітру тростина. Такі люди залишаються вірними своєму обов'язку, оскільки привчили себе до вірності та правдивості. Вірність у найменшому дає їм силу бути вірними і у великому.

Праведний характер дорожчий за офірське золото. Без нього ніхто не зможе бути звеличеним і вшанованим. Але характер не передається по спадковості. Його неможливо придбати за гроші. Висока мораль і прекрасні душевні якості — не випадковість. Найбільші дари не матимуть цінності, якщо їх не вдосконалювати. Формування шляхетного характеру є справою цілого життя. Його здобувають наполегливістю та старанністю. Бог надає можливості, а успіх залежить від того, як вони будуть використані.