Розділ 18. Ніч боротьби

Таким буде досвід Божого народу в його останній боротьбі із силами зла. Бог випробує їхню віру й непохитність, впевненість у тому, що Його сила здатна врятувати їх. Сатана намагатиметься викликати в них страх, навіюючи думки про те, що їхнє становище безнадійне, а гріхи надто великі, аби бути прощеними. Вони глибоко усвідомлюватимуть свої недоліки і, згадуючи власне життя, втратять усяку надію. Але пам'ятаючи про велику Божу милість, відчуваючи щире розкаяння, ці люди благатимуть Його про здійснення обітниць, даних у Христі для безпомічних грішників, що каються. їхня віра не захитається від того, що вони не отримають негайної відповіді на свої молитви. Вони міцно триматимуться Божої сили, як Яків тримався Ангела, а їхні душі благатимуть: “Не пущу Тебе, поки не поблагословиш мене”.

Якби Яків спочатку не розкаявся в тому, що згрішив, оманою здобувши первородство, Бог не почув би його молитви і навіть у Своїй милості не зберіг би йому життя. Так і під час великого горя: якщо у Божому народі залишаться якісь невизнані гріхи перше, ніж жах і муки спіткають його, він буде переможений; розпач уб'є їхню віру, і вони не наважаться благати Бога про порятунок. Хоча Божі діти й будуть глибоко усвідомлювати власну негідність, проте в них не залишиться прихованих гріхів, які потрібно було б викривати. їхні провини будуть змиті викупною кров'ю Христа, і вони навіть не згадають про них.

Сатана переконує багатьох людей у тому, що Бог залишить без уваги їхню невірність у незначних життєвих справах. Але Своїм ставленням до Якова Господь показав, що Він жодним чином не схвалює зло і не мириться з ним. Усі, котрі намагатимуться виправдати або приховати свої гріхи, через що вони залишатимуться в небесних книгах невизнаними та непрощеними, будуть переможені сатаною. Чим більше такі люди претендуватимуть на релігійність, чим почесніше становище посідатимуть, тим сумнішою виявиться їхня доля в Божих очах і тим неминучішою буде перемога великого противника.

Однак історія Якова запевняє, що Бог не залишить тих, котрі були спокушені згрішити, але навернулися до Нього у щирому розкаянні. Завдяки самовідреченню і непохитній вірі Яків отримав те, чого не зміг здобути власними зусиллями. Так Бог показав Своєму слузі, що тільки божественна сила і благодать можуть дати йому благословення, якого він так прагнув.

Подібним буде досвід тих, хто житиме в останні дні. Оточені небезпеками, охоплені розпачем, вони повинні будуть покладатися лише на заслуги викупної жертви. Власними зусиллями ми нічого не можемо досягти. У всій своїй безпорадності та недостойності маємо покладатися на заслуги розп'ятого і воскреслого Спасителя. Жоден із тих, хто чинитиме так, не загине. Довгий чорний список наших переступів знаходиться перед очима Безмежного. Там повний перелік — жодна провина не забута. Але Той, Хто в давнину чув благання Своїх слуг, почує й нашу молитву віри і простить наші переступи. Він обіцяв — і дотримає Свого слова.

Яків переміг, тому що був стійким і рішучим. Його досвід свідчить про силу наполегливої молитви. Саме тепер ми повинні засвоїти урок такої постійної молитви і непохитної віри. Найбільші перемоги — як Церкви Христової в цілому, так і кожного християнина, зокрема, — не здобуваються завдяки здібностям, освіченості, багатству чи прихильності людей. Дійсні перемоги здобуваються в потаємних місцях у розмові з Богом, де щира віра в муках внутрішньої боротьби хапається за могутню руку Всемогутнього.

Хто не бажає залишити усякий гріх і цілим серцем шукати Божого благословення, той не отримає його. Але всі, хто, подібно до Якова, міцно триматимуться за Божі обітниці й залишатимуться такими ж непохитними й наполегливими, як він, переможуть, як переміг Яків. “Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться захищати їх? Кажу вам, що Він захистить їх скоро” (Луки 18:7—8)