Розділ «Тема 19. НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ»

Роль вірусів у природі та житті людини

У природі

■ Віруси регулюють чисельність своїх хазяїв.

■ Віруси є чинником зміни генетичної інформації організмів (з допомогою вірусів відбувається горизонтальне перенесення генів, тобто передача генетичної інформації між особинами різних видів; найбільш ефективними чинниками мінливості геному є ретровіруси, які можуть переносити гени із клітини в клітину різних тварин, наприклад однакові ділянки вірусної ДНК виявлені в геномах миші, кота, свині й людини).

Для людини

■ Спричинення вірусних захворювань рослин, людини і тварин.

■ Використання в біологічному методі боротьби зі шкідливими видами (наприклад, вірус міксоматозу для боротьби з масовим розмноженням кролів в Австралії).

■ Застосування в генетичній інженерії (наприклад, для перенесення генів у клітини бактерій).

■ Для розпізнавання та лікування бактеріальних захворювань (наприклад, ефективним нині є лікування бактеріозів за допомогою бактеріофагів у поєднанні з антибіотиками, оскільки багато форм патогенних бактерій стають стійкими до певних ліків).

Отже, віруси є необхідною ланкою в структурі живої природи і відіграють як негативну, так і позитивну роль для людини.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД)

Грип як вірусне захворювання

Грип (інфлюенца, іспанка) – гостре інфекційне вірусне захворювання, що супроводжується ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Актуальність. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Періодично розповсюджується у вигляді епідемій та пандемій. У XX сторіччі людство пережило три пандемії грипу. Унаслідок найгіршої з них – пандемії іспанського грипу – 1918-го року загинули від 50 до 100 мільйонів людей. Внаслідок пандемій 1957 і 1968 років загинули від одного до двох мільйонів осіб. Сьогодні ситуація є такою, що звичайний вірус сезонного грипу спричиняє до 500 тисяч смертей щороку.

Етіологія. Збудником захворювання є РНК- вмісний вірус грипу, який відноситься до родини Ортоміксовіруси. Розрізняють віруси грипу типів А, В, С. Найбільш стабільними є віруси С і В.

Вірус грипу типу А, який вражає людину, найбільш мінливий і має різновиди, які розрізняються за характеристикою свого гемаглютиніну (Н) та нейрамінідази (N): Н1N1, H2N2 та ін. Для вірусів типу А (рідше В) характерна часта зміна антигенної структури при перебуванні їх у природних умовах. Ці зміни обумовлюють безліч назв підтипів, які включають місце первинної появи, номер та рік виділення, характеристика HN – наприклад, A/Moscow/10/99(H3N2), A/NewCaledonia/120/99(Н 1N1), В/Hong Kong/330/2001.

Вірус грипу має сферичну форму діаметром 80- 120 нм, у центрі знаходяться РНК-фрагменти, заключені у ліпопротеїдну оболонку, на поверхні якої є "шипи", що складаються з гемаглютиніну (Н) та з нейрамінідази (N). Антитіла, що виробляються у відповідь на гемаглютинін (Н), складають основу імунітету проти певного підтипу збудника грипу.

Патогенез. Віруси паразитують у епітелії слизових оболонок носоглотки та верхніх дихальних шляхів.

Джерелом збудника інфекції, в основному, є хвора людина. У літературі описано багато фактів, які вказують на те, що віруси грипу спричинюють смертельну інфекцію у птахів, ссавців, а також у людини (пташинний, свинячий грип).

Механізм передачі. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом при розмові, чханні, кашлянні тощо.