Розділ «Тема 19. НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ»

Найбільш уживана сьогодні класифікація вірусів, запропонована лауреатом Нобелівської премії Д. Балтимором. Вона побудована на основі типу нуклеїнової кислоти, що використовується вірусом для переносу спадкового матеріалу, та того, яким шляхом відбувається її реалізація. Варто зазначити, що така класифікація не віддзеркалює філогенетичні зв'язки між видами вірусів. Ця система включає сім основних груп:

І: Дволанцюгові ДНК-віруси (напр., Міовіруси, типовим представником яких є ентеробактеріальний фаг Т4, Аденовіруси, Папіломавіруси, Герпесвіруси з типовим представником вірусом герпесу людини, Поксвіруси з типовим представником вірусом коровячої віспи).

II: Одноланцюгові ДНК-віруси (напр., Нановіруси, Парвовіруси).

III: Дволанцюгові РНК-віруси (напр., Ротавіруси з тиловим представником ротавірусом діареї людини).

IV: Позитивно спрямовані одноланцюгові РНК-віруси (напр., пікорнавіруси з типовими представниками: вірус поліомієліту, вірус гепатиту А; Флавівіруси з типовими представниками: вірус жовтої лихоманки, вірус нільської лихоманки, вірус гепатиту Q.

V: Негативно спрямовані одноланцюгові РНК-віруси (напр., Ортоміксовіруси з типовим представником вірусом грипу; Філовіруси з типовим представником вірусом Ебола, Параміксовіруси з типовим представником вірусом кору; Рабдовіруси з типовим представником вірусом сказу).

VI: Одноланцюгові зворотно-транскрипційні РНК-віруси (напр., Ретровіруси з типовим представником вірусом імунодефіциту людини).

VII: Дволанцюгові зворотно-транскипційні ДНК-віруси (напр., Гепадновіруси з типовим представником вірусом Гепатиту В).

Отже, всеохопної класифікації вірусів у сучасній науці немає, і питання про місце вірусів в системі органічного світу є однією з проблем вірусолога.

Походження вірусів. Шляхи виникнення вірусів невідомі, і тому існують різні погляди щодо їх походження. Більшість вірусологів схиляється до думки, що віруси – поліфілетична група, яка об'єднує форми життя, що мають багато подібних ознак і водночас різні за своїм походженням, тобто не мають єдиного спільного предка. Сьогодні існує три основні гіпотези походження вірусів:

1) віруси походять від первинних доклітинних форм життя незалежно від клітин (гіпотеза паралельної еволюції);

2) віруси є нащадками паразитичних бактерій (напр., мікоплазм, рікетсій), які зазнали спрощення (гіпотеза регресивної еволюції);

3) віруси походять від генетичних компонентів клітини (транспозонів, збіглих інтронів), які стали автономними (гіпотеза "скажених генів").

Останнім часом з'явилося чимало даних про те, що необхідно розглядати роль вірусів із загальнобіологічних позицій. Згідно з цими даними все живе на Землі насичено різними вірусами, і ця насиченість свідчить про їхню необхідність у структурі живої природи, про їхні важливі функції, які вони виконують. У цьому плані заслуговують на увагу такі дані: вірус гепатиту В значною мірою визначає формування статі в людини; у геномі приматів існує білок синцітин, який був перенесений ретровірусом; отрута деяких ос містить компоненти, які мають вірусне походження. Отже, питання про походження вірусів й досі залишається остаточно не з'ясованим і є проблемою загальнобіологічного значення.

Механізм проникнення вірусів в організм та клітини хазяїна

Віруси не можуть самостійно поширюватись у природі і допомагають їм у цьому живі організми: комахи (наприклад, попелиці переносять близько 160 різних вірусів), кліщі (наприклад, вірус кліщового енцефаліту), ґрунтові черви-нематоди (при пошкодженні кореневих систем хворих і здорових рослин), рослини (наприклад, бур'ян-паразит повитиця переносить близько 50 вірусів рослин), людина (наприклад, здійснює поширення й переміщення вірусів грипу, гепатиту В, ВІЛ). Відомі віруси з широким колом хазяїв (наприклад, спільні для людини й тварин вірус кліщового енцифаліту, вірус сказу, вірус жовтої пропасниці).

Шляхи проникнення вірусів в організм хазяїна бувають різними. Віруси тварин і людини передаються від хворого організму до здорового:

• повітряно-краплинним шляхом (наприклад, віруси грипу, віспи);

• з їжею (наприклад, вірус ящура, який може передаватися з молоком ураженої корови);

• через шкіру (наприклад, вірус простого герпесу 1-го типу, сказу, папіломи);