Розділ «Тема 19. НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ»

8. Особливий життєвий цикл, який у вірусів складається з двох фаз: позаклітинної (нежива, інфекційна, зріла форма, фаза віріонів) і внутрішньоклітинної (фаза, яка проявляє окремі ознаки живого).

9. Здатність деяких вірусів кристалізуватися за певних умов довкілля.

10. Нездатність до культивування на штучних середовищах. Нині з метою вирощування вірусів застосовуються культури клітин, органів, ембріони курчат, лабораторні тварини.

Отже, віруси – це неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами.

Відтворення вірусів. У життєвому циклі вірусів чергуються дві фази – позаклітинна, під час якої вірус перебуває у вигляді інертної інфекційної частинки – віріона, і внутрішньоклітинна фаза, протягом якої і здійснюється їх розмноження. Завдяки сучасним методам дослідження вченим вдалося встановити складний характер взаємодії вірусу з клітиною хазяїна. Залежно від властивостей вірусу і клітини-хазяїна, а також умов середовища, розрізняють такі основні типи взаємодії вірусів з клітиною:

1) продуктивна інфекція – розмноження вірусу призводить до руйнування і загибелі клітини;

2) абортивна інфекція – взаємодія, при якій клітини залишаються живими, а дозрілі віріони не утворюються;

Будова вірусу тютюнової мозаїки:

1 – нуклеїнова кислота; 2 – білкові субодиниці капсиду

3) вірогенія – геном вірусу поєднується з генетичним апаратом клітини і під час поділу клітини може тривалий час передаватися в дочірні клітини; через деякий час за певних умов починає розмножуватися і призводить клітину до загибелі.

Розмноження вірусів відбувається шляхом послідовного перебігу таких стадій:

I. Адсорбція вірусу на клітинах – вірусні рецептори або прикріплюючі білки забезпечують упізнавання і прикріплення вірусів до клітини-хазяїна.

II. Проникнення вірусу в клітину починається із взаємодії вірусної частинки з мембраною клітини, на якій розташовані особливі рецепторні ділянки, а в оболонці вірусної частинки є особливі білки, які "розпізнають" ці ділянки, що і визначає специфічність вірусу.

III. Роздягання вірусу в клітині, тобто звільнення нуклеїнової кислоти вірусу від захисної оболонки, що відбувається за допомогою ферментів.

IV. Транскрипція нуклеїнової кислоти, тобто переписування інформації з ДНК на ІРНК. Відкриття в 1970 році (Г. Темін, Д. Балтімор) фермента ревертази (зворотної транскриптази) у ретровірусів вказує на можливість переписування інформації з РНК на ДНК, а потім на ІРНК, тобто на можливість зворотної транскрипції.

V. Трансляція спадкової інформації – переведення інформації з ІРНК у певну послідовність амінокислот у молекулі білка.

VI. Реплікація вірусного геному – синтез молекул нуклеїнової кислоти вірусу.

VII. Збірка вірусних частинок і вихід дозрілих віріонів з клітини хазяїна, які можуть відбуватися у вірусів двома способами: а) усередині клітини (спостерігається загибель клітини після виходу частинок); б) шляхом відбрунькування в зовнішнє середовище (клітина хазяїна може тривалий час зберігати життєздатність).

Отже, відтворення вірусів відбувається в живих клітинах через низку складних процесів з використанням ресурсів клітини під генетичним контролем вірусу.

Класифікація вірусів. Віруси належать до неклітинних форм життя і складають окреме царство живої природи – царство Віра (Vira). Класифікація вірусів в основних рисах схожа на таксономію клітинних організмів. Таксономічні категорії, що використовуються в класифікації вірусів, є такими: порядок (-virales) – родина (-viridae) – рід (-virus) – вид. Але в номенклатурі вірусів є і деякі особливості. По- перше, назви не тільки видів і родів, а й рядів і родин пишуться курсивом; по-друге, на відміну від класичної ліннеєвської номенклатури назви вірусів не є біномінальними. Зазвичай назви вірусів утворюються в формі хвороба-вірус (наприклад, вірус грипу). Віруси класифікуються також: а) за типом нуклеїнової кислоти: ДНК-вмісні (орнонтчасті та двонитчасті) та РНК-вмісні віруси (однонитчасті та двонитчасті); б) за структурою нуклеїнової кислоти: однонитчасті та двонитчасті, в) за особливостями будови та хімічного складу: прості та складні віруси•, г) за типом симетрії віріонів: віруси з кубічним, спіральним, змішаним типом симетрії, без певного типу симетрії.