рокинувшись наступного ранку, Майя побачила чорного кота з білою шийкою, що сидів на туалетному столику.
— Що ти хочеш? — прошепотіла вона, але не дочекалась відповіді. Кіт стрибнув униз на підлогу, безшумно вийшов через двері та залишив її саму.
Майя почула голоси й подивилася з вікна спальні. Голліс і Ґабріел стояли біля воріт і розглядали пошкоджений мотоцикл. Купити нову шину означало грошову операцію та контакт із підприємством, пов’язаним з Великою машиною. Табула дізнаються про пошкоджений байк і пустять у хід свої комп’ютерні пошукові програми, щоб перевірити всі місця в Лос-Анджелесі, де продають мотоциклетні шини.
Обмірковуючи наступний крок, вона пішла до ванної і швидко прийняла душ. Щити для пальців, які допомогли їй пройти імміграційний контроль у Сполучених Штатах, почали злізати, ніби мертва шкіра. Вона вдяглася, прикріпила обидва ножі до рук та перевірила іншу зброю. Чорний кіт знову підійшов до неї, коли вона вийшла з ванної, і рушив услід за нею по коридору. Віккі мила тарілки на кухні.
— Бачу, ти познайомилася з Ґарві.
— Ось як його звуть.
— Так. Він не любить, коли його торкаються, і ніколи не нявкає. Не думаю, що це нормально.
— Не знаю, — сказала Майя. — У мене ніколи не було домашньої тварини.
На столику стояла кавоварка. Майя налила собі кави в яскраву жовту чашку й додала трохи вершків.
— Я тільки-но спекла маїсовий хліб. Ти голодна?
— Звичайно.
Віккі відрізала великий шматок маїсового хліба й поклала його на таріль. Дві молоді жінки сіли разом за стіл. Майя намазала на хліб трохи масла, а потім додала ложку ожинового варення. Відкусивши шматок, вона відразу ж відчула несподівану насолоду. На кухні все було чисто і впорядковано. На зеленому лінолеумі сяяли сонячні полиски. Хоча Голліс порвав із церквою, на стіні біля холодильника висіла фотографія Айзека Т. Джоунза.
— Голліс збирається купити деталі для мотоцикла, — сказала Віккі. — Але він хоче, щоб Ґабріел нікому не показувався на очі й залишався тут.
Майя кивнула, проковтнувши шматок.
— Добра думка.
— Що ти збираєшся робити?
— Я ще не знаю. Мені треба зв’язатися з моїм другом у Європі.
Віккі забрала брудні тарілки й поставила їх до раковини.
— Ти думаєш, Табула знають, що Голліс учора керував фургоном?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „26“ на сторінці 1. Приємного читання.