Розділ «26»

— І ви вважаєте, що це через Мандрівників?

— Вони з’являються в кожному поколінні. Мандрівники залишають цей світ, а потім повертаються, щоб допомагати іншим. Вони надихають людство, дають нам нові ідеї та ведуть нас уперед...

— Мабуть, мій батько і був одним із них, але це не означає, що ми з Майклом теж маємо цю здатність. Я не поїду до Аризони зустрічатися з цим учителем. Я хочу знайти Майкла та допомогти йому втекти.

Ґабріел подивився на двері, ніби вже вирішив піти. Майя намагалася знайти у своєму серці спокій, який відчувала під час бою. Вона мала сказати потрібні слова, інакше він утече.

— Можливо, ти знайдеш брата в іншому царстві.

— Ти цього не знаєш.

— Я не можу нічого пообіцяти. Якщо ви обидва Мандрівники, це може статися. Табула збираються навчити Майкла переходити.

Ґабріел подивився їй прямо у вічі. На мить вона була вражена його мужністю та силою. А потім він опустив голову і знову став звичайним хлопцем у джинсах і полинялій футболці.

— Мабуть, ти мене обманюєш, — спокійно сказав він.

— Тобі лише треба зважитись на цей ризик.

— А якщо ми поїдемо до Аризони, ти впевнена, що ми знайдемо цього Керманича?

Майя кивнула.

— Він живе біля міста Сан-Лукас.

— Я поїду туди й зустрінуся з цією людиною. А потім вирішу, що робити далі.

Він швидко підвівся і вийшов з кімнати. Майя з нефритовим мечем залишилась на кушетці. Клинок був чудово змащений, і сталь блистіла, коли махнути мечем у повітрі. «Треба покласти його подалі, — подумала вона. — Сховати його силу в темряві».

З кухні доносилися голоси. Обережно ступаючи, щоб дерев’яна підлога не скрипіла, Майя ввійшла до їдальні й подивилася через щілину в дверях. Голліс і Віккі повернулися. Вони готували ланч, обговорюючи плітки про парафіян своєї церкви. Йшлося про те, як дві старі засперечалися, хто з них краще приготує весільний пиріг, і деякі парафіяни стали на бік однієї, а решта — на бік другої.

— Отже, моя кузина вирішила, що пиріг їй приготує міс Енн. Тоді міс Грейс прийшла на свято, а коли їла пиріг, зробила вигляд, що її знудило.

— Це мене не дивує. Але я здивований, що вона не поклала дохлого таргана в тісто, коли готувала пиріг.

Обоє розсміялися. Голліс усміхнувся Віккі, а потім швидко відвернувся. Майя зробила крок, щоб підлога заскрипіла й вони зрозуміли, що вона в сусідній кімнаті, почекала кілька секунд і ввійшла до кухні.

— Я розмовляла з Ґабріелом. Він замінить шину, і ми поїдемо завтра вранці.