Якщо клопотання про проведення освідування заявляла сторона захисту чи потерпілий, особа, яка ініціювала проведення цієї слідчої дії, має право взяти в ній участь, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній (ч. 6 ст. 223 КПК).
Перед початком освідування особі, яка підлягає освідування), пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
Шляхом слідчого освідування може бути з'ясовано, чи є на тілі даної особи: а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб); б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація (подряпини, синці, укуси, інші тілесні пошкодження); в) частинки тих або інших речовин (крові, хімічних речовин, слини тощо); г) ознаки професійної приналежності.
При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або є небезпечними для її здоров'я.
Освідування може супроводжуватися фіксуванням наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідування), слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
Про проведення освідування складається протокол, у якому повинні фіксуватися факти, що мають доказове значення. У протоколі не дається пояснень, інтерпретації знайдених фактів, явищ, не висловлюються думки слідчого про механізм утворення тих або інших слідів, їх походження. У протоколі лише фіксуються знайдені на тілі сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети.
У вступній частині протоколу повинно бути вказано: час і місце його складання, час початку і закінчення слідчої дії, дані про особу, що провадить слідчу дію (посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові), і осіб, що беруть у ній участь (прізвище, ім'я, по батькові, а в необхідних випадках і їх адреси); посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові судово-медичного експерта чи лікаря, що брав участь у провадженні освідування. Повинно бути зазначено, що понятим та іншим учасникам слідчої дії роз'яснені їх права і обов'язки.
У описовій частині протоколу зазначаються умови провадження слідчої дії; всі дії слідчого в тій послідовності, як вони проводилися, а також фіксується все виявлене під час провадження слідчої дії. У ньому також зазначаються, чи мало місце оголення тіла оглянутого, чи заперечував він проти цього чи ні, а також вказуються результати освідування, що, в якому вигляді і в якому місці тіла виявлено.
Оскільки в процесі освідування можуть бути виявлені сліди, що швидко змінюються, то їх необхідно описати в протоколі максимально детально й точно. Якщо фіксуються сліди тілесних ушкоджень, доцільно описати їх локалізацію, розміри, конфігурацію, колір, характер країв. При фіксації особливих прикмет опис їх доцільно здійснювати за правилами словесного портрета. Малюнок і колір татуювання також підлягає докладному опису. Указується місцерозташування татуювання, повністю відтворюється його текст (якщо він є).
Також у протоколі слід відобразити, чи застосовувалися технічні засоби фіксування освідування, які саме і в чому полягало їх використовування.
Додатки до протоколу – фотознімки, кінострічки, діапозитиви, фото- таблиці та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу, повинні бути належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, експерта, лікаря, інших осіб, які брали участь у їх виготовленні.
Протокол підписують особи, що брали участь у провадженні слідчої дії, поняті і слідчий та/або прокурор.
Якщо освідування проводилося примусово, копія протоколу освідування надається особі, щодо якої проводилося освідування.
Обов'язковим є освідування для визначення: характеру тілесних ушкоджень; психічного стану обвинувачуваного або підозрюваного, якщо виникає сумнів щодо їх осудності, а також здатності усвідомлювати свої дії, або керувати ними; психічного та фізичного стану свідків або потерпілих, якщо виникає сумнів щодо їх спроможності правильно сприймати обставини, що мають значення для слідства й суду, та давати про них правильні свідчення; віку обвинувачуваного, підозрюваного або потерпілого, якщо це має значення для слідства та суду, а відповідні документи відсутні. Необхідність освідування виникає також у разі втрати працездатності, агравації, дезагравації, симуляції та дисимуляції, штучних хворобах та ушкодженнях, рубцях внаслідок ушкоджень або захворювань, у разі необхідності визначення статевого стану, батьківства та материнства спірного, для експертизи статевих злочинів, ідентифікації особи, визначення стану алкогольного сп'яніння тощо. Освідування виконується за постановою особи, яка веде дізнання, – слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду. В особливо складних випадках воно виконується за участю кількох відповідних фахівців. У разі необхідності лікарі надають експертові консультативну допомогу. Освідування виконується за відповідними правилами та інструкціями, що затверджені Міністерством охорони здоров'я України та відповідними юридичними органами.
Методика виконання експертизи живих осіб (освідування) передбачає:
• ознайомлення з постановою про призначення експертизи;
• визначення тотожності особи, що направлена на опосвідчення, за посвідченням;
• ознайомлення з обставинами події;
• опит опосвідчуваної особи;
• дослідження медичних документів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IX. Судово-медична експертиза живих осіб“ на сторінці 3. Приємного читання.
