та процеси формування й розвитку наукових основ судових експертиз, а також досліджує їх об'єкти, – судова експертологія. Процес дослідження здійснюється на основі спеціальних знань, що привнесені з базових наук і трансформовані в систему наукових заходів, методів та методик вирішення експертних завдань.
Змістом судової експертизи є виконання науково-обґрунтованого дослідження. Під дослідженням розуміється процес виявлення, фіксації, пояснення і оцінки експертом властивостей об'єктів на основі спеціальних знань з використанням спеціальних науково-технічних засобів і експертних методик. На підставі дослідження експерт формулює висновок, в якому викладає фактичні дані про злочин, який є доказом у справі.
Висновок експерта, відповідно до ст. 101 КПК України, – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи відповідно до ст. 242 КПК України. У ході експертного дослідження експерт вирішує практичне завдання і отримує нові відомості про обставини справи, яких не було до виконання дослідження. Вимога науковості дослідження має на увазі використання ефективних методів і різних науково-технічних засобів, перевірених на практиці та тих, що гарантують досягнення достовірного вирішення поставлених питань. Зміст висновку експерта визначений ст. 102 КПК України.
У експертному дослідженні можна виділити два рівні: емпіричний і теоретичний. На емпіричному рівні виділяються ознаки і якості поданих на експертизу об'єктів. На теоретичному рівні, використовуючи спеціальні знання, отримані результати дослідження пояснюються, інтерпретуються і кладуться в основу висновків. Висновок експерта не буде джерелом доказів, якщо не має теоретичного пояснення і оцінки даних, отриманих у ході дослідження. У результаті дослідження експерт отримує нові фактичні дані, які до цього не були відомі та які іншим способом (наприклад показаннями свідка) встановити неможливо. Експертиза проводиться за завданням слідчого або іншої особи, передбаченої у законі. Судова експертиза має правове регулювання (різні кодекси України: КПК, ЦПК, ГПК, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України "Про судову експертизу", закони про силові структури та інші закони і відомчі інструкції). Судовою експертизою досліджуються тільки ті об'єкти, які надані експерту. Зміст предмета і об'єкта судової експертизи необхідно розглядати з наукової і практичної точки зору.
За видами носія інформації об'єкти судової експертизи поділяються на об'єкти-відображення і об'єкти-предмети. До об'єктів-відображень відносяться такі носії інформації, в яких відображені дані про інший об'єкт, що виникли під впливом механізму слідоутворення. Об'єкти- предмети можуть бути як слідоутворюючими, так і такими, що несуть інформацію про подію самим фактом свого знаходження у певному місці та які мають значення для дослідження цієї події.
Залежно від місця в процесі вирішення експертного завдання об'єкти можуть бути основні і допоміжні, а залежно від обсягу – повними і частковими, поодинокими або багаточисельними. За рівнем і значенням інформації, що міститься в них, об'єкти судової експертизи можуть бути поділені на високо-, середньо- і малоінформативні. Об'єкти, які не несуть інформацію, за цією класифікацією вважаються непридатними.
Експертне завдання визначається можливостями дослідження об'єкта та його предметом. Вони поділяються на три основні групи: ідентифікаційні, діагностичні і класифікаційні, або дві групи: ідентифікаційні і діагностичні. Виділення групи класифікаційних завдань вони вважають умовними, тому що вони займають певне місце у процедурах вирішення інших класів завдань – ідентифікаційних і діагностичних.
Ідентифікаційні завдання спрямовані на встановлення індивідуально-конкретної тотожності. До таких завдань відносяться встановлення людини, тварин, предметів за їх відображеннями. Наприклад, встановлення особи за відбитком пальця руки. Діагностичні завдання спрямовані на встановлення природи об'єкта, його цільового призначення, галузі застосування, якостей і стану об'єкта, умов його виникнення, функціонування, зміни, механізму взаємодії об'єктів, причини певних наслідків, результатів тощо. Наприклад, механізм виникнення вибуху, механізм утворення слідів тощо. Класифікаційні завдання мають мету встановлення характеристик (якостей) невідомого або відомого об'єкта з метою відношення його до загальноприйнятого класу. Ці завдання можуть виникати і під час діагностичних і ідентифікаційних досліджень. В ідентифікації вирішенням класифікаційного завдання буде той етап дослідження, коли об'єкт, що перевіряється, відносять до певного, встановленого класу об'єктів, наприклад, що слід ноги, який залишений взуттям, відноситься до класу спортивного. У діагностичному дослідженні вирішенням класифікаційного завдання буде встановлення тієї чи іншої обставини у випадку, коли наукою раніше визначений клас стану якихось об'єктів і стан об'єкту, що досліджується, йому відповідає.
Завдання судової експертизи не слід плутати із завданнями конкретного експертного дослідження. У першому випадку – це родове або видове узагальнене визначення, у другому – мета і результат одиничної експертизи. Вирішення завдань конкретного експертного дослідження може розділятися на послідовні окремі підзавдання, спрямовані на визначення конкретних умов, основних етапів дослідження, вибір методу (способу, прийому) дії, оцінку отриманих результатів тощо. їх вирішення веде до встановлення фактів або до їх заперечення. Завдання судової експертизи є засобом встановлення фактів, які підлягають доведенню. Доцільно розрізняти завдання класу, роду, виду, підвиду судової експертизи. Так, класу криміналістичних експертиз притаманні, як правило, ідентифікаційні завдання; вирішення діагностичних завдань теж відноситься до її компетенції, оскільки це сприяє встановленню фактів тотожності людини, предметів, подій за певними формами їх відображення – слідом. Вирішення їх є умовою, додатковою ознакою ідентифікації, а у ряді випадків може носити і самостійне значення.
Класифікація експертних завдань відбувається за наступними підставами:
• предмету доказування і обставин конкретної справи. За цією підставою завдання поділяються на ідентифікаційні, діагностичні, класифікаційні і ситуалогічні (ситуаційні);
• умови завдання – правила, розроблені наукою.
Такі завдання називаються стандартними. Структура стандартних завдань містить вихідні дані, достатні для її вирішення. Якщо умови незвичайні і неможливо використати вказані правила, то завдання є нестандартним (евристичним), потребує від експерта самостійного пошуку. У структурі нестандартного завдання теж закладені дані, необхідні для їх вирішення, однак закладена в них інформація є обмеженою. Тому тут рішення за певними правилами або зовсім неможливе, або експерт діє відповідно ним тільки до певної межі, а далі необхідний самостійний пошук способу її вирішення; в) ціль. Вона має суттєве значення для класифікації завдань.
Загальна мета – це питання сторони кримінального провадження або слідчого судді чи суду (ст.ст. 242-244 КПК України), що визначає спрямованість дій у процесі вирішення завдання. Мета експертного завдання обумовлює вибір способу її вирішення. Вона є важливим елементом завдання. Однак, якщо мета нерідко однакова для низки завдань, то умови в кожному випадку різні, саме вони визначають можливість її досягнення. Тому результат іноді трактують як сукупність засобів і умов, за яких реалізується ціль. У більшості випадків мета експертизи визначається на підготовчій стадії дослідження.
Експерт після ознайомлення з постановою (ухвалою) про призначення експертизи, з'ясовує завдання, визначає, які засоби необхідні для досягнення поставленої перед ним цілі, які слід використати об'єкти (якості) і технічні засоби для досягнення цієї цілі. Потім експерт зіставляє засоби, які є у нього з ціллю експертизи. У випадках їх невідповідності він повинен прийняти заходи до усунення перешкод (запросити додаткові матеріали). У деяких випадках мета може бути змінена на наступних стадіях експертного дослідження (під час аналізу, порівняння) або на заключній стадії проведення експертизи, якщо на підставі вихідних даних і матеріалів, отриманих у процесі проведення досліджень, неможна дати вичерпні відповіді на поставлені перед експертом питання.
Сторона кримінального провадження, слідчий, слідчий суддя чи суд, що призначає експертизу відповідно до ст.ст. 242-244 КПК України, формулює питання, яке є експертним завданням, однак не вказує методику та спосіб її вирішення.
На підставі завдання експерт визначає план та методи дослідження. Теорія вирішення завдань містить процес перетворення початкових, фрагментарних формулювань, які характеризують вихідну мету, які дозволяють вести пошук вирішення. Вчені називають її "виявленням завдань", яке наближає її формулювання до робочої, вказує на спосіб вирішення.
Об'єктом ситу алогічного (ситуаційного) дослідження є система якостей матеріальної ситуації, яка відображає динаміку окремого, однак більш загального ніж у діагностичному дослідженні, або основної події. За допомогою вирішення ситуалогічних завдань при ситуаційному аналізі вдається виділити нові якості і відношення в об'єкті, що досліджується, сприйняти його як цілісну структуру.
Суб'єкти судово-експертної діяльності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ II. Судова експертиза“ на сторінці 2. Приємного читання.
