• 7. місце вторинного співударяння із площиною.
Особливості ушкоджень визначаються висотою падіння, траєкторією падіння, характером поверхні співударяння та положенням тіла в момент удару об поверхню.
"Відлітання тіла" під час падіння зі значної висоти – відстань між перпендикуляром (до площини з точки падіння) та центром маси тіла людини в разі падіння тиском або точкою приземлення – у разі падіння на ноги, руки сідниці (мал. 72).
Мал. 72 .Траєкторія польоту манекена залежно від висоти падіння та напрямку вторинного удару (Лебедев AH): Yc. – падіння з висоти 10-11 м; Y V – падіння з висоти 7-8 м; b – основа перпендикуляру: cb – відстань (2,7 м) від центра тяжіння манекена до основи перпендикуляру у випадку падіння з висоти 10-11 м; с'b – відстань (1.8 м) від проекції центру тяжіння манекена в момент первинного удару до основи перпендикуляру у випадку падіння з висоти 7-8 м; х – напрямок "відлітання взуття; у – напрямок "відлітання" головного убору.
Відлітання тіла залежить від стартового положення (вертикальне – стоячи; вертикальне – висіння на руках; горизонтальне – перевалювання через балкон, підвіконня; вертикальне – нахил-падіння з положення стоячи) та від початкового прискорення (прискорення відсутнє; є у вигляді стрибка; поштовх близько до центру маси; поштовх у голову й ноги) (табл. 15).
Таблиця 15
Залежність відстані відлітання тіла від умов падіння
(АН. Лебедев, 1985)
| Вертикальне (стоячи) | Має місце (стрибок) | Парабола | Далеко від перпендикуляру падіння (відстань "відлітання" залежить від висоти та наданого прискорення) |
| Вертикальне (стоячи) | Має місце (поштовх біля центру ваги) | Парабола | Те ж саме |
| Вертикальне (стоячи) | Має місце (поштовх далеко від центру ваги – у голову чи ноги) | Пряма лінія | В точці перетину перпендикуляру падіння з площиною співударяння або рядом з нею |
| Вертикальне (висіння) | Відсутнє | Пряма лінія | Те ж саме |
| Горизонтальне (перехил через підвіконня, перила балкону тощо) | Відсутнє | Пряма лінія | Те ж саме |
| Вертикальне (нахил-падіння зі стоячого положення) | Відсутнє | Парабола | За перпендикуляром падіння (відстань "відлітання" залежить від висоти падіння) |
Під час вирішення питання про наявність чи відсутність початкового (стартового) горизонтально спрямованого прискорення слід ураховувати багато чинників, зокрема точне положення тіла на площині, співударяння та локалізацію первинного удару на тілі (за результатами розтину трупа). Експерт може висловити припущення щодо обставин падіння, що зазначені в матеріалах справи.
Установлення факту координованості падіння ("групування" тіла) є свідченням того, що потерпілий під час падіння був притомним та активним. Характерними ознаками падіння зі значної висоти є: невідповідність зовнішніх ушкоджень внутрішнім зі значною перевагою останніх, симетричні переломи кінцівок, кільцеподібний перелом основи черепа, переломи п'яткової кістки (ступака), таранних кісток, симетричні переломи ребер біля місця прикріплення їх до хребта та грудини, розміщення ушкоджень з одного боку; наслідки струсу тіла: крововиливи в брижу та зв'язки внутрішніх органів, надриви їх, розриви паренхіми органів, іноді відриви їх. Якщо під час падіння тіло билося об якісь предмети, що виступають, то можуть бути ушкодження у вигляді саден, синців тощо. Послідовне (ступінчасте) падіння зі значної висоти може супроводжуватися розчленуванням тіла.
Падіння з висоти 20-25 м є смертельним, але трапляються випадки, коли після падіння з висоти, за певних обставин, у сотні й тисячі метрів людина залишалася живою.
Внаслідок падіння з висоти виникають два різновиди ушкоджень – місцеві та віддалені.
Місцеві ушкодження (первинні та вторинні) виникають безпосередньо на місці дії травмувальної сили в момент співударяння тіла з поверхнею предметів під час польоту та з поверхнею приземлення. Місцеві первинні ушкодження виникають у момент співударяння тіла з поверхнею приземлення, а місцеві вторинні – внаслідок наступних ударів тіла після переходу його з вертикального в горизонтальне положення.
Віддалені ушкодження утворюються на відстані від місця прикладення сили, та часто супроводжують місцеві первинні ушкодження.
У випадку вільного або ступінчастого падіння після приземлення тіло потерпілої особи може переміщатися з утворенням додаткових ушкоджень, які можна назвати третинними місцевими ушкодженнями.
Падіння з висоти власного зросту на площину, на якій перебував потерпілий, характеризується утворенням саден, синців, іноді вивихів та переломів. Сила удару голови об площину може досягати значної величини (до 2000 кг), що призводить до перелому кісток черепа (частіше основи), забиття та струсу головного мозку. Ознаки струсу тіла відсутні.
Різновидом падіння з висоти власного зросту є падіння навзнаки (горілиць) – падіння на площину з положення стоячи на спину; під час мимовільного падіння навзнаки головне ударне навантаження припадає на спину в зоні лопаток, що амортизує удар потилицею об площину. Якщо падінню передує удар, який збільшує швидкість падіння і, як наслідок, силу удару головою об площину, то на потиличній ділянці виникають переломи, що мають тенденцію до поширення в задній та передній черепних ямках. Розвивається струс головного мозку, а за рахунок проти- удару ушкоджуються базальні поверхні лобних часток головного мозку. На місці удару буває забита рана.
Падіння на східцевому марші
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження тваринами“ на сторінці 3. Приємного читання.
