– а) з обмеженою травмувальною поверхнею;
– б) з необмеженою травмувальною поверхнею.
• 2. За рельєфом травмувальної поверхні:
– а) гладка (рівна);
– б) негладка (нерівна, шершава).
• 3. Форма травмувальної поверхні:
– а) плоска (трикутна, квадратна, прямокутна, багатокутна, овальна, кругла, іншої форми);
– б) кутаста (із двогранним кутом – ребриста, із тригранним кутом – вершиною, інші види кутів, вершин чи багатокутників);
– в) крива (сферична, циліндрична, іншого виду);
– г) комбінована (сполучення: плоскої та кривої, плоскої та кутастої, кривої та кутастої).
Плоскі предмети мають такі елементи контактувальної поверхні: грань, ребро, вершина (мал. 65)
Мал. 65. Елементи контактувальної поверхні плоского предмета:
1 – грань, площинна поверхня, що обмежена з усіх боків; 2 – ребро – лінія сходження двох граней; 3 – вершина, місце сходження трьох чи більше ребер та граней.
Для прикладу наведемо опис окремих засобів травмування, що використовуються злочинцями для заподіяння ушкоджень.
Молоток – інструмент, яким можуть бути заподіяні ушкодження у вигляді забитих ран, переломи черепа тощо. Молоток (напр., теслярський) має ручку і металеву частину зі скосом, який закінчується носком; з протилежного боку знаходиться ударна частина молотка. Дещо аналогічним є ушкодження внаслідок дії обуха сокири.
Тупі тверді предмета шляхом удару, стиснення, розтягу та тертя спричинюють розвиток "тупої травми" у вигляді таких ушкоджень: садно, синець, рана від забиття, укус, перелом, ушкодження внутрішніх органів тощо. Морфологічні особливості садна, синця, перелому наведені вище.
Забита рана (рана внаслідок забиття) утворюється від дії тупого твердого предмета внаслідок безпосереднього удару ним або внаслідок удару об нього (мал. 66), утворюється внаслідок побутових та транспортних травмах, падіння зі значної висота тощо. Кровотеча буває незначною, щ рани мають осаднения, часто нерівні краї із крововиливами (синцями); у разі розведення країв рани в кутах і на дні виявляються сполучнотканинні перетинки, у стінці рани можна побачити вивернуті волосяні цибулинки. Зовнішній вигляд рани залежить від форми та площі поверхні ушкоджувального засобу, напр., у випадку удару циліндричним предметом (металевим прутом) часто утворюються лінійні рани; предметом з плоскою поверхнею (дошкою) – зірчасті рани. За формою виділяють такі основні види забитих ран: прямолінійні, дугоподібні, зигзагоподібні, зірчасті, Π-, Т-, У-, X-, Г-подібні, неправильної форми тощо. За формою рани та іншими її ознаками можна визначити форму контактувальної поверхні ушкоджувального засобу.
Мал. 66. Забита рана голови
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Травма тупим твердим предметом“ на сторінці 3. Приємного читання.
