Фотографія дослідницька – репродукційна, масштабна, метрична, стереоскопічна, мікрофотографія (з освітленням знизу, зверху, збоку; у поляризованому світлі; фазово-контрастна та люмінесцентна), кольоророзподільна, у інфрачервоних та ультрафіолетових променях, контрастна.
Фотографія відображальна – використовується для об'єктивної фіксації загального виду, характеру та розмірів об'єктів та слідів на них, що підлягають експертизі.
"Фотографічна модель" – спосіб одержання об'ємного зображення об'єкта для дослідження шляхом стереофотографії, що особливо важливо, коли об'єкт не може бути збережений.
Мікрофотографія – фотографічний знімок, зроблений із використанням мікроскопа для значного збільшення об'єктів, що їх досліджують.
Електронограма – фотографічний знімок, зроблений із використанням електронного мікроскопа для значного збільшення ультраструктури клітин, тканин та інших об'єктів.
Топотравмографія – розділ судової медицини, що розробляє методи вимірювання, опису відносно анатомічних структур і зображення на схемах ушкоджень на тілі та в органах. Топотравмографія – один із важливих розділів судово-медичної експертизи, за даними якого органи слідства та суду можуть із певною точністю уявити або, у разі потреби, відтворити події, що пов'язані з ушкодженням організму. Схематичне зображення локалізації на тілі людини ушкоджень (топографія ушкоджень), що виявлені під час експертизи трупа чи опосвідчення живої особи є важливим доповнення до акту експертизи (висновків експерта). На заздалегідь заготовлених контурних схемах тулуба, голови, кінцівок, скелета, черепа тощо експерт умовними позначками (чи різним кольором) позначає виявлені ним ушкодження (садно, крововилив, рана, перелом тощо). Позначення слід виконувати в чіткій відповідності до локалізації та зі збереженням пропорційності (масштабу). Складання схем не звільняє від обов'язку експерта описувати всі ушкодження в акті.
Під час опису ушкоджень або певних особливостей тіла людини в акті слід чітко зазначати ділянки тіла людини – умовно виділені зони поверхні тіла людини. Ділянки є парні (права та ліва) і непарні. Розрізняють лінії тіла: передня серединна, задня серединна, соскова (середньок-лючична), пахвова, лопаткова; ділянки голови: лобова, тім'яна, потилична, скронева, підскронева; ділянки обличчя: носова, ротова, підборідна, очноямкова, підочноямкова, щічна, вилична, привушно- жувальна; ділянки шиї: передня, підщелепний трикутник, сонний трикутник, груднино-ключичнососкоподібна, мала надключична ямка, бічна, лопатковоключичний трикутник (велика надключична ямка), пахвова, пахвова ямка; ділянки живота: підреберна права та ліва, надчеревна, бічна права та ліва, пупкова, пахвинна права та ліва, лобкова; ділянки спини: хребтова, крижова, лопаткова, підлопаткова, поперекова; промежинна ділянка: вихідникова, сечостатева; ділянки верхньої кінцівки: дельтоподібна, передня плеча, задня плеча, передня ліктьова, передня передпліччя, задня передпліччя, тил кисті, долоня кисті; ділянки нижньої кінцівки: сіднична, передня стегна, стегновий трикутник, задня стегна, передня колінна, задня колінна, підколінна ямка, передня гомілки, задня гомілки, п'яткова, тил стопи, підошва стопи.
Лікарське свідоцтво про смерть – юридичний документ, що його видає лише лікар (у т.ч. судово-медичний експерт, який визначив причину смерті). Є підставою для видачі рідним померлого відділом РАГСу свідоцтва про смерть, а також підставою для вирішення інших юридичних питань. Записи робляться лікарем за паспортом померлого, а висновки про хворобу та причину смерті ґрунтуються на даних дослідження трупа (огляд, розтин, аналізи тощо). Лікарське свідоцтво про смерть може бути: остаточним – видається, коли судово-медичний експерт (лікар) вважає, що ним на момент видачі свідоцтва визначена причина смерті; попереднім – видається, коли судово-медичний експерт (лікар) вважає, що ним на момент видачі свідоцтва не визначення причина смерті й він у свідоцтві зазначає ту причину смерті, яку він уважає за ймовірну; на заміну попереднього – видається, коли судово-медичний експерт (лікар) з урахуванням додаткових методів дослідження (гістологічного, токсикологічного, медико-криміналістичного, бактеріологічного тощо) з'ясував причину смерті. У лікарському свідоцтві про смерть причина смерті записується в такій послідовності:
І. а) безпосередня причина смерті – патологічний процес, що несумісний із життям (наприклад, набряк головного мозку, набряк легень, гостре загальне недокрів'я тощо);
• б) ускладнення основного захворювання, що призвело до розвитку патологічного процесу несумісного з життям (наприклад, загальне венозне повнокров'я, гостра кровотеча з рани, паренхіматозна жирова дистрофія печінки, некронефроз тощо);
• в) причина смерті – нозологічна одиниця, що міститься в МКХ (захворювання, травма, патологічний стан).
II. Супутні захворювання, що виявлені під час виконання експертизи, у т.ч. й ті, що зазначені в медичних документах, що пред'явлені як речовий доказ.
Розділ XV. Судово-медичні помилки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Судово-медична документація“ на сторінці 2. Приємного читання.
