Розділ «48»

– Так, він хлопець меткий, – кивнув Рефат.

На фуршет Віктор прийшов вчасно. Одразу побачив Віку, яка до вечора встигла одягнутись і зробити собі чарівну зачіску. Її світле волосся було зібране в акуратну корону, а біля правої скроні грайливо звисав самотній локон. Вона, відчувши на собі погляд, обернулась і кивнула Віктору. І відразу звернула погляд на чоловіка у клубному піджаку. У чоловікові Віктор упізнав Альфреда, німця, з яким він познайомився в перший же день конференції і не довечеряв у ресторані «Плаца». Ясно було, що Віка з ним «довечеряла» і тепер продовжувала, мабуть, корисне для неї та для посольства знайомство.

Перед Віктором зупинився офіціант із тацею, повною келихів із вином. Машинально Віктор узяв один, одпив і огледівся на всі боки. Побачив Войтека, що самотньо стояв перед столом, на якому височіли стоси паперів і проспектів.

Віктор підійшов до нього.

– Що тут пропонують? – запитав, показуючи поглядом на брошури.

– Багато корисної інформації. Ось ця книжечка особливо корисна. – Войтек узяв із столу тоненьку брошуру. – Список банків, помічених у підозрілих трансакціях…

– У чому?

– В операціях із «чорними» грошима.

Віктор узяв і собі таку брошуру.

– Якщо хочеш, я тобі потім додам туди декілька банків.

Віктор запитливо подивився на Войтека. А той тільки всміхнувся у відповідь, відпив вина.

– У списку поганих банків немає жодного англійського чи американського, зате багато російських, польських і українських, – пояснив нарешті Войтек. – Так що можу як мінімум два англійські банки додати.

У банкетній залі прозвучав удар дзвону, і шум розрізнених розмов стих. Усі обернулися до центру зали, де з радіомікрофоном у руці стояла висока шатенка у приталеному темно-синьому жакетику та довгій вузькій спідниці.

Дочекавшись цілковитої тиші, вона заговорила по-англійськи, і Віктор за звичкою озирнувся у пошуках своєї перекладачки. Але вона стояла в іншому кінці зали поряд із німцем.

– Вона дякує за те, що приїхали, – напівпошепки почав перекладати Войтек. – Сподівається, що ми дізналися тут багато корисного та познайомилися з колегами з різних країн. Сподівається, що отримана на конференції інформація допоможе активніше боротися з міжнародною злочинністю… Нагадує, що наступна конференція відбудеться в Мюнхені через півроку… і сподівається зустрітися там знову… А тепер запрошує до спілкування… Уміють вони коротко говорити, – додав від себе Войтек. – Ходімо попоїмо!

Узявши по декілька тарталеток і по шматочку піци, вони відійшли до вікна. Поставили тарілки на дерев’яну панель підвіконня.

– Смачного, – прозвучав за спиною Віктора голос Рефата.

Віктор обернувся.

– Щось твоя перекладачка більше до мене цікавості не виявляє, – сказав Рефат і з жалем знизав плечима.

– Ще виявить, – усміхнувся Віктор.