TextBook — Санько, побратиме! Живий... А ми ж до тебе!
І руки їх схрестилися в обіймах.
Марія стояла біля воза і раділа зустрічі двох товаришів, а ще більше тому, що тепер вона у безпеці. Санько запросив їх заїхати на подвір’я до Онисії, і мандрівники, підганяючи коней, попрямували до воріт. Онисія їм привітно посміхалася.
Рада швиденько стала порсатись у возі і дістала величенького кошика, примовляючи:
— Оце заради зустрічі... Тут усе є: і шинка, і ковбаска, та ще й горілочка!
Вона вміло допомагала Онисії накривати на стіл, а Марія вийшла на подвір’я, щоб обмити чоботи всіх мандрівників.
Перед вечерею спочатку помолилися до покуті, де під світлом лампади на людей дивилися лики Ісуса Христа, Матері Божої та Миколи Угодника. Потім присіли до столу і випили за таку неждану зустріч та благополуччя в цій господі.
Коли встали із-за столу, Онисія стала заклопотано ходити з кутка в куток, міркуючи, куди розмістити на ніч людей. Іван побачив це і звернувся до Санька:
— Давай, друже, підемо з тобою спати біля коней і Романа візьмемо, а в хаті нехай жіночки...
Тепер виходило все добре. Онисія повеселішала і стала стелити ліжники в кутку, віддавши своє ліжко Раді з Катериною, Марії мостила на Саньковому — за ширмою.
У сінях почулася чиясь хода, і до господи зайшов отець Никодим. Осінивши присутніх хресним знаменням, привітався. Усі піднялися і по черзі поцілували руку отця, а він, побачивши Івана та Марію, весело промовив:
— Ви, молоді, — гарна пара... А чи зв’язали свою єдність перед Господом нашим?
Іван з Марією розгублено дивилися на отця, а потім жінка тихо відповіла:
— Не встигли, отче, але ми прагнемо цього. Підсобіть...
Усі, хто був у хаті, посміхнулися, а Рада, не довго думаючи, випалила:
— Отче, завтра ж Свята Неділя... Сам Бог велів їм цього дня повінчатися. Правда ж, люди?
Никодим, замислившись, запитав чи то у людей, чи то у молодих, які розгублено стояли, уважно слухаючи:
— Тож чи готові ви, діти, стати перед олтарем і вже клятвою вірності закріпити єдність ваших душ до скінчення віку? Маю до вас ще одне питання: а як давно ви були на сповіді і коли приймали святе причастя?
Отець уважно дивився на молодих.
Першою відповіла Марія:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „До Почаєва “ на сторінці 3. Приємного читання.