Іншого разу всі могли посміятися та похвалити Голоту, але на землі лежали двоє забитих товаришів, і козакам було не до жартів. Змусили шляхтичів копати могили для своїх. Макар сумовито промовив:
— Для наших братчиків самі копатимемо, щоб могила чистою була...
Шляхтичі рили землю поспіхом, не знаючи, чия це буде могила, і з ненавистю поглядали на козаків, а один з них копав з такою люттю, що заступилно на його заступі тріснуло навпіл, і він, тримаючи в руках уламки, дивився з-під лоба. Підійшов Пилипенко, наказав йому вилізти з ями. Шляхтич, похмуро поглядаючи на Макара, виліз, кинув уламки заступа на землю.
— Зв’яжіть його та відведіть від інших... Допит вчиню йому, — наказав Макар хлопцям.
Швидко зв’язали шляхтичеві руки і повели за кущі, де стояли козацькі коні.
— Як звати тебе, чоловіче? — звернувся Макар до пов’язаного шляхтича.
Полонений молодий поляк мовчав, і тоді Пилипенко сказав своїм:
— Ану, хлопці, приготуйте йому палю... Вони в Погребищі не один десяток людей посадили. Хай попробує і він!
Санько з Павлом кивнули головами та пішли вибирати підходяще дерево. Через декілька хвилин повернулись, несучи вдвох чималенький стовбур.
— Готуйте йому, хай посидить... Може, розмовлятиме краще, сидячи... — продовжив Макар і повторив своє питання.
Шляхтич, не зводячи з палі очей, тихо відповів:
— Заславський Стефан... Але більше нічого не скажу. Вас самих на палі посаджають, холопи!
— Ти не розкажеш, то розкажуть інші, коли дивитимуться, як ти будеш крутитися на палі... А ми почекаємо, — продовжував Макар і наказав хутчіше стругати палю.
Хлопці підвели Стефана та, зав’язавши йому руки вздовж боків, вільний кінець мотузки віднесли убік. Пилипенко подивився, як побагровів шляхтич, і тоді ще раз запитав його:
— Де стоїть військо Вишневецького і куди вас несла лиха година?
Тут Стефан не витримав:
— Пане, за мене батько дасть хороший викуп. У мене батько воєвода, князь!..
— Викуп — то добре, награбовані гроші ми згодні забрати... А як не розкажеш, то й викупляти нікого буде. Хіба що купу лайна, — іронічно зауважив Макар і подав знак хлопцям, щоб знімали штани з підляшка.
— Не чіпайте мене, хлопи. Я все розповім, хоча це вам і не допоможе... Вас скоро всіх переб’ють, як раніше Наливайка... Те ж саме буде і з Хмелем, — розпатякався князівський нащадок.
— От ти якої заспівав, ти вже і Хмеля згадав... Ану, хлопці, підводьте його — задом до палі. Нехай полоскоче його! — гнівно наказав Пилипенко.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тернистий шлях до Пилявців “ на сторінці 2. Приємного читання.