Розділ «Задумка Петра Гусака »

Сонце вже добряче підсвітило небо, і було добре видно, як у фортеці мелькали тіні атакуючих, і от нарешті звідусіль стали долинати голоси сотень переможців: «Наша взяла! Хвала Ганжі! Наш Лодижин!», а подекуди лунав хвацький свист майстрів цієї справи.

Четверо козаків радісно плескали один одного по плечах і раділи цій перемозі, в якій бачили і свій внесок. Добре, що залишилися живими. Тепер вони, посміхаючись, пішли до своїх коней. А вже й оголосили про збір тих, хто лишився живим після штурму Лодижинської фортеці.

Вони першими підійшли до обозних і розібрали своїх коней. Оглянувши Орлика, Підлужний приліг поруч із возом, очікував, коли збереться решта товаришів. Ось уже прийшли Макар з Кузьмою, з прикрістю розповідали, що під час приступу козаки з десятки Петра десь розпорошилися і про долю декого з них вони нічого не знають. Через якийсь час повернулися ще двоє козаків, і всі завалилися спати просто під возом. Хлопці були вкрай виснажені і нічого не знали про інших, навіть про Петра Гусака.

Усі лежали, дрімаючи, та чекали свого десятника, і коли був поклик сотників іти ховати забитих, козаки залишилися на місці. Обозні принесли води, і хлопці стали вмиватися, змивати з одягу бруд та криваві плями. У Макара було декілька порізів, і його старанно підліковував Кузьма, прикладав траву на рани. У решти були синці та незначні подряпини, і козаки допомагали один одному привести себе до ладу.

Підлужному і трійці сагайдакерів було трохи незручно від того, що в них на тілі ані подряпини. Вони відійшли від табору, стали підшукувати підходящі гілочки з дерев та очерету для стріл. Нарешті прибув посильний з повідомленням, що Петро Гусак поранений, а десятником буде Макар Пилипенко. Усе було зрозуміло, і Макар заходився збирати вцілілих козаків. Забравши зброю, хлопці вирушили до свого місця в таборі.