Хліб – найпопулярніший, найбільш значущий атрибут слов'янського харчування. "Хліб – усьому голова", "Хліб та вода – козацька їда", "Без хліба суха бесіда" – говорить народна мудрість. Хліба споживають завжди багато, він поживний і смачний. З ним смачне все: чи то рідкі перші страви, чи гарнір, м'ясо, риба, овочі, молоко; навіть баштанні з хрусткою рум'яною скоринкою – неперевершена насолода. Українці полюбляють і пшеничний хліб, і житній, і прісні коржі.
Хліб – це символ добробуту, гостинності, хлібосольства. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба не можна викидати, їх слід віддавати птиці чи худобі. За гріх вважається недоїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падає на землю, годиться підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти. Розділити з кимось хліб-сіль означає подружитися, побрататися. Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей або молодят – цей звичай, що має глибоке коріння, дійшов до нашого часу й супроводжує весілля.
У традиційному інтер'єрі селянської хати колись хліб- сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: "Просимо до нашого хліба- солі". А після застілля гості дякували за хліб-сіль.
Хліб – один із найважливіших атрибутів української обрядовості. Так, усі різновиди весільної випічки виражають .ідею єдності родини, міцності шлюбу, продовження роду, благополуччя та злагоди в сім'ї. Чільне значення має хліб і в родильній та поховальній обрядовості. Не дивно, що традиції, пов'язані з хлібом, що уособлює повагу до людської праці, найкращі моральні засади взагалі, продовжують жити й сьогодні.
Балабушки – невеличкі булочки круглої форми з кислого тіста. Печуть їх у святкові дні чи в неділю найчастіше з пшеничного або гречано-пшеничного борошна. У деяких районах балабушки варять.
На печених балабушках ворожать новорічної ночі та на Андрія. Воду для тіста слід обов'язково принести від колодязя ротом. При цьому хлопці смішать дівчат, щоб ті випустили з рота або проковтнули воду. Нарешті, принісши воду, дівчата замішують нею тісто, випікають балабушки та, поклавши декілька на низенькому ослоні, впускають голодного собаку. Чию балабушку собака з'їсть першою, та з дівчат першою вийде заміж. Інший спосіб ворожіння полягає в тому, щоб з'їсти на ніч пересолену балабушку, тоді присниться суджений, який принесе дівчині напитися.
Дуже полюбляють українці пампушки (пампухи) – невеличкі круглі й пишні булочки, виготовлені з кислого тіста з житньої, пшеничної, гречаної чи пшенично-гречаної муки. Вони виконують аналогічну балабушкам роль у святкові дні, а в повсякденні засмачуються часником і вживаються з борщем, роблячи його просто неперевершеним.
Отже, готують пампушки до свята, у неділю, на поминальний обід, використовують їх у дівочо-парубочих ворожіннях. Однак, порівняно з балабушками, пампушки набули значно більшого територіального поширення й нерідко присутні на буденному столі.
Бануш – страва типу мамалиги. Свіжозібрані вершки кип'ятять, солять, обварюють в них кукурудзяне борошно, знімають з вогню й ретельно розтирають, доки на поверхні не виступає масло.
Виготовляють бануш переважно в гірських районах та передгір'ях Карпат, головним чином на свята для гостей, їдять із бринзою чи твердим сиром.
Борщ – одна з найпопулярніших серед українців страв. Зазвичай його називають червоним, готують на м'ясній юшці, з капустою, буряком, морквою, петрушкою, пастернаком, картоплею – хто як. Можна затовкти або засмажити салом із часником і цибулею, засмачити сметаною.
Другий різновид борща – щавлевий, зелений, або весняний. Його варять з молодим щавлем, кропивою, лободою, листям городнього буряку, засмачуючи юшку круто звареним яйцем і сметаною (сироваткою, маслянкою). Так само як і червоний, щавлевий борщ у Піст готують без сала та м'яса, на олії, з грибами та рибою.
Третій різновид борщу – так званий холодний (холодник) – готують виключно влітку. Молодий городній буряк варять, ріжуть соломкою, заправляють квасом або сироваткою (маслянкою, сметаною), додають зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, по можливості круто зварене яйце. Це був "сирий" борщ, оскільки варять (та й то окремо) лише буряк. їдять його охолодженим, нерідко з вареною картоплею замість хліба. Виходить надзвичайна смакота!
До речі, спосіб приготування щавлевого та холодного борщу зберігся до наших днів майже без змін. Червоний же борщ отримав для закваски порівняно нові продукти – свіжі помідори, томатний сік, соус або пасту. Ці додатки поступово витіснили буряковий квас. На півдні почали додавати солодкий перець – ротунду.
Вареники – одна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Остання може бути пісною чи скоромною залежно від християнського календаря. Як начинку використовують сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, печінку, мак, вишні та інші ягоди, яблука, варені й товчені сухофрукти (сушину), варену квасолю, горохове пюре, пшоняну чи гречану кашу й навіть борошно. Хоча слід зазначити, що борошняна начинка була популярною більше в минулому, аніж тепер. Для цього підсмажують сало, доки воно не перетвориться на суху жовту шкварку, і в киплячий смалець, розмішуючи, додають борошно. Засмажку охолоджують і начиняють нею "вареники з піском".
Варять вареники в крутому окропі, потім виймають ополоником, складають у макітру та заливають, засмажкою з олії й цибулі або сала з цибулею. До вареників із сиром, фруктами чи ягодами додають сметану або ряжанку. Запивають їх холодним свіжим або кислим молоком.
За давніх часів у повсякденному меню українця вареники зустрічалися нечасто, вони були окрасою недільного та святкового столу. Вареники входили також до складу урочистих трапез (весілля, хрестини, поминки, гостини, храмові свята), їх варили на толоку й обжинки. Вареники були обов'язковою стравою, котру несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля, а жінки – породіллі. При цьому примовляли: "Щоб повна була завжди, як вареник". У цих випадках вареники символізували продовження роду.
Вареники із сиром, мащені сметаною, сьогодні є неодмінною стравою на Масляну (Сиропуст) поряд із млинцями, оладками, налисниками.
Вергуни – просте печиво, нехитрі ласощі, що їх виготовляють із прісного тіста на яйці й сироватці. Тісто для вергунів розкочують у тонкий корж, ріжуть на прямокутники чи ромби, у яких роблять внутрішній надріз. Потім ви-
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Традиційні українські страви“ на сторінці 1. Приємного читання.
