Демонічна істота, що має подобу старого дідугана з величезними бровами. Назву свою отримав через довгі й густі вії, що тягнуться аж до землі. У народних переказах відомий ще під назвою шолудивий Буняк. Погляд його може вбити людину, від нього будинки западають під землю, а на їхньому місці утворюються озера або провалля. Однак від згубної дії його погляду рятує те, що вій нікого не бачить крізь свої густі вії та брови.
Ймовірно, з оповідями про вія пов'язані повір'я про недобрі очі та зурочення, згідно з якими від злого погляду все гине чи псується.
Баба (дика баба)
Уявляється жінкою з довгим волоссям, яка може вбити людину або залоскотати до смерті. Натрапити на неї можна в лісових хащах або в полі. Існує повір'я, що зловлена в полі баба служитиме господареві, як вірна наймичка. Подекуди вірять, що баба полюбляє підміняти ще нехрещених дітей на одмінків (див. нижче).
Іноді в цьому образі вбачають жіночу іпостась домовика (домовинки, домані), генетично пов'язану з прадавньою богинею родючості.
Богині (пісниці, мамуни)
Злобні істоти, зовні подібні до диких баб. Наділяються здатністю перевтілюватися, набираючи вигляду та голосу певних дівчат чи молодиць, щоб заманювати чоловіків. Українці вірять, що богині бувають не лише жіночої, але й чоловічої статі.
Зваблені ними люди зникають безвісти. Як і дикі баби, богині підміняють нехрещених дітей, а іноді й виступають у ролі "пастухів від звіра". Для захисту від них слід мати оберіг – металевий предмет або часник.
Вихор
Цей образ суттєво відрізняється від народних уявлень про вітер, що має подобу сердитого вусатого дідугана. Вихор – це різновид нечистого: вкритий шерстю чорний чоловік із крилами, великими нігтями та хвостом. Живота вихор не має, і нутрощі його відкриті. Живе він у полі або в скелі, постійно перелітаючи з місця на місце. Особливо рухливим вихор стає перед бурею. Коли він здіймається, кажуть, що це сам нечистий справляє своє весілля. Потрапити у вихор вважається небезпечним, оскільки це може спричинити психічну хворобу або каліцтво. В народі існує ціла система магічно-захисних дій, аби уникнути підвію вихора.
Зокрема, вірять, що вихор можна вбити, якщо кинути в нього ножем.
Доля (талан)
Фантастично-поетичний образ, який у повір'ях українців ототожнюється із щастям. Побутують і відповідні повір'я про недолю та нещастя. Найчастіше доля змальовується в образі жінки, панича, незнайомця тощо. Щаслива доля – приємна на вигляд, чепурна, а лиха – заспана, запухла й неохайна.
За народною уявою, кожна людина має свою долю, яка фатально визначає її вік, добробут тощо. Під якою планетою та в яку годину народиться людина – така й її доля. Подекуди доля сприймається не як божество, а як двійник людини.
У народних оповідях доля багатої та щасливої людини з'являється на її ниві та дбає про добре ведення всіх господарських справ. Доля Ж убогої людини найчастіше байдикує, гойдається на верболозі або спить. Отже, за всієї своєї вродженості та невідворотності доля все ж залежить від характеру та здібностей людини: щоб зажити успіхів, вона мусить знайти свою долю.
Оповіді християн стверджують, що доля дається людині від Бога й уникнути її неможливо. Вважається, що щасливу долю слід приймати із вдячністю, а не з погордою, бо інакше втратиш її.
Українці вірять, що довідатися про долю можна, випадково підслухавши розмови "віщих птахів". Разом із тим охоче вдаються до послуг різноманітних ворожбитів та ворожок, планетників, мальфарів тощо.
Злидні
Найчастіше народна уява змальовує їх у вигляді дідків-жеб- раків або маленьких незрозумілої форми й виду ненажерливих істот. Вважається, що там, де оселяться злидні, надовго запанує крайня бідність: багатство – дочасне, а злидні – довічні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вій“ на сторінці 1. Приємного читання.
