Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)

Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу

За давніх часів, коли утаємничені процедури завершувалися, давали певний знак: або вивішували на високій жердині сорочку породіллі, або ж розпалювали багаття. Для сусідів та родичів де слугувало сигналом, що можна відвідати породіллю, – такі відвідування називалися одвідками (провідування, родини).

Провідування має на меті підтримати породіллю та віддати їй шану. Цю місію виконують тільки жінки. Участь чоловіків небажана, оскільки вважається, ніби вони можуть зашкодити породіллі (але сьогодні ця деталь стає все менш принциповою). З цієї ж причини не мають права відвідувати породіллю хворі та вагітні жінки.

За традицією, не можна приходити з пустими руками. Тож породіллю поспішають відвідати родички та близькі знайомі, приносячи частування й подарунки (пелюшки, одяг для немовля, обрядову їжу або ж іграшки) та висловлюючи побажання здоров'я матері, а також талану й щастя її дитині: "Щоб дитина була багата, як земля, дужа, як вода, щоб в коморі та в оборі всього було доволі".

Раніше розмежовували одвідки та родини: на одвідки, як правило, приходили поодинці та в основному літні родичі й сусіди, а також баба-повитуха; на родини – переважно юрбою та лише молоді родички.

Для гостей влаштовується веселе застілля – нехай, мовляв, і в дитини буде така весела вдача і щаслива доля.

Доглянь, куме, мою дитину, як свою (хрестини)

Чи не найбільш недоторканними залишилися хрестини – комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім'ї, общини та християнського світу. Розрізняють декілька варіантів хрестин – переважно народні, суто релігійні та змішані. Найбільш поширений на Україні останній варіант: спочатку дитину хрестять у церкві, а потім у родині влаштовують гостину. Колись було заведено, йдучи до церкви, стелити на поріг верхній одяг, на котрий клали дитину. Після того як мати тричі переступала через дитину, кума брала її на руки та виносила у Сіни. Там баба клала під поріг ніж, а кума, переступаючи поріг, подавала ножа через вікно. Після цих магічних обрядів куми несли дитину до церкви на хрещення.

Узагалі вважається, що доки дитина нехрещена, мати не може її годувати. Проте сьогодні з хрестинами надто не поспішають: на жаль, подекуди до них звертаються лише у випадках небезпеки життя дитини.

В обряді хрестин важливу роль відіграють куми, або другі батьки новонародженого (у церковному варіанті – хрещені батьки), яких запрошує батько немовляти, приходячи з хлібом. (До речі, колись можна було обирати до п'яти–десяти пар кумів.)

Відмова від кумівства вважається за гріх.

Якщо діти в батьків скоро вмирають, то, аби запобігти цьому, в куми запрошують перших стрічних на вулиці, але тільки не дітей, – такі куми, повернувшися з хрещення, вносять дитину не через двері, а подають через вікно. Але перед тим, як несуть дитину до хреста, на роздоріжжі кидають нечистому жертву-відкупне, промовляючи: "На тобі, чорте, плату!"

Відповідальність у кумів дуже велика: вони справляють для хресника всі хрестильні обряди, пострижини, обов'язково відвідують його на день народження, забезпечують його, так би мовити, духовною їжею (рідні батьки мають опікуватися матеріальним добробутом дитини), проводжають до школи, супроводжують у день весілля (у весільному обряді хрещені батьки відіграють особливо важливу роль), беруть участь у гостині під час заручин, дають своє благословіння своєму хрещеникові, не просто присутні на весіллі – їм відводять почесні місця, вони, зрозуміло, дарують дорогі весільні подарунки.

У свою чергу батьки похресника несуть кумам пироги, а підростаючі похресники щороку провідують своїх других батьків (і бабу-повитуху), несучи їм так звану "вечерю" – святу вечерю.

На Холмщині ще й досі існує звичай пошанування першого кумівства, – такого кума садовлять на солому на санях і везуть від його хати до хати батьків дитини з пошаною. При кінці обряду такий кум повинен викупитися...

Як завивать дитину до хреста, то кума або мати дитини кладуть під полотно, в яке завинуте дитя, голку, щоб дівчина стала доброю кравчинею, чи олівець, щоб дитина добре вчилася, або ж хліб і гроші, щоб дитина ніколи не голодувала й не бідувала тощо.

В церкві до хреста має тримати дитину трохи кум, а трохи кума. Вважається доброю ознакою, коли під час хрещення дитина плаче. Навіть не просто доброю, а необхідною. Раніше, якщо мовчало, навіть трохи щипали, щоб кричало – щоб на життя йшлося. Якщо мовчить – то неприродно й вельми підозріло. Адже саме хрещення, як уже зазначалося, – це обряд "виривання" нового члена Церкви з-під влади диявола чи нечистого взагалі. І, коли дитина не реагує, то сидить в ній диявол міцно. Як воно відіб'ється на подальшому житті малюка ,– хто знає... Тож не дратуйтеся й не соромтеся, якщо ваше немовля "розривається" в церкві, аж заходиться. Нехай вам здається, що зараз стіни потріскаються, – а он, мовляв, сусідський спить, як янгол. Пам'ятайте: наші мудрі прабатьки ніколи непотрібне не говорили...

Рідні батьки таїнство хрещення спостерігати не повинні. Найкраще, якщо залишаться вдома. Як приносять дитину з церкви, рідний батько чи мати бере від хрещених батьків охрещену дитину у свої руки та кладе в колиску.

По тому справляють хрестини, причому дитині бажається щастя та здоров'я. Робляться маленькі букетики з барвінку, калини, м'яти тощо та роздаються гостям; ці квіти, принесені додому, приносять щастя господарям. За ці букетики даруються дрібні гроші.

На хрестинах всі сидять за столами, пригощаються та співають пісень. Співають пісень різноманітних, які хто знає: і веселі, і сумні. Переважають на хрестинах однак пісні веселі, жартівливі, бо той обряд є радісним. Але в Піст пісень співати не годиться.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Звернення до своїх читачів

  • Народ – громада – родина народ

  • Небо прогнозує

  • Рослинний світ і погода

  • Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

  • Громада

  • Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

  • Без вірного друга великая туга (види духовної спорідненості)

  • Родина

  • Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається (передродові обряди)

  • Розтуляй ворота – шлях відкритий для дитя (родини)

  • Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)
  • Казала вода, що святою була (зливки)

  • Найдорожча пісня – з якою мати колисала (роль колискової)

  • Як дівую, то й курей не годую (дошлюбне спілкування)

  • Піде параска, як її ласка (умовини)

  • Не потрібен і клад, якщо в хлопця з дівкою лад (заручини)

  • В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

  • Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

  • Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

  • Старої любові й іржа me з'їсть (весільні ювілеї)

  • Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

  • Смерть звістки не посилає (сповіщення)

  • Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)

  • Померлого плачем не воскресиш (голосіння)

  • Молодий може вмерти, а старий мусить (похорон неодружених)

  • Праця як основа життя

  • Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)

  • Де праця, там і пісня (весь рік трудовий у пісняк)

  • Весна ледачого не любить (веснянки)

  • Прийшов купало, так треба, щоб і гречка в землю упала (купальські пісні)

  • Хто в петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить (петрівчані пісні)

  • Час відпочивати (дозвілля)

  • Не хочеться танцювати, так черевики просяться (вечорниці, досвітки)

  • Гуляй, доню, я тобі не бороню (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння)

  • Нині гойки – завтра зойки (бешкети хлопців)

  • Ворожіння про шлюб

  • Ворожіння про те, чи молоді разом помруть

  • Природа в уявленнях Українця

  • Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)

  • Рідна домівка

  • Хата – як віночок, господиня – як квіточка (декоративне оздоблення кати)

  • Біля границі не годиться будувать світлиці (місце для нового будинку)

  • Будуєш під місяць уповні, то й у хаті буде повно (час закладин житла)

  • Кінець – ділу вінець (обряд "квітка")

  • Що їсть на сніданок українець?

  • Традиційні українські страви

  • Такий з нього їдець, як той горобець (режим і сезонність харчування)

  • Не сіки на головосіки! (харчові звичаї та заборони)

  • Народна медицина

  • Як хворий, то звертайся не до попа, а до знахаря (знахарі, ведуни)

  • Замовляння на здоров'я

  • Викачування хвороби на яйце

  • Молитвою хоч неситий будеш, та проте здоровий (роль молитви)

  • Український одяг

  • Бачили той сором люди, як без паску бігав (пояси)

  • Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

  • Святі обереги

  • Хай стелиться вам доля рушниками (рушник)

  • Ліс і себе чистить, і людину наставляє (рослини)

  • Хліб і на ноги ставить (хліб)

  • Мова квітів і кольорів

  • Прислів'я на вітер не мовиться (приказки, прислів'я)

  • Добрим словом і мур проб'єш (побажання, примовляння)

  • Порахуй зорі, пοтім краплі в морі – тоді і вертайся (лічилки)

  • Народні свята та обряди календарного циклу

  • День святого Андрія Первозванного

  • День Пророка Наума

  • День Святого Спиридона

  • Гната

  • Різдво Христове

  • Водіння кози

  • Новий рік за старим стилем (день Василя)

  • Водохреще

  • День Івана Хрестителя

  • День Святого Власа

  • Масляна

  • День Преподобного Касіяна

  • День Сорока Святих Мучеників

  • Теплий Олекса

  • День Благовісника

  • Білий тиждень

  • Великдень

  • Поминальний тиждень

  • День Святого Миколи Чудотворця

  • Трійця

  • День Івана Купала (Різдво Предтечі)

  • День Святих Петра і Павла

  • Жнива

  • День Святої Мокрини

  • Свято Спаса (Преображення)

  • Третій спас

  • Воздвижения Хреста Господнього

  • День Святого Дмитра

  • Такий чарівний світ народної уяви

  • Згаяного часу й конем не доженеш (час)

  • Рік – не кінь: не підженеш, але й не зупиниш (рік)

  • Природа – то одному мати, а другому мачуха

  • Вогонь палить, а вода студить (природні явища)

  • Вітер

  • Барвінок – на вінок, а полин – на віник (рослини)

  • Кожна пташка свої пісні має (птахи)

  • Дятел

  • Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

  • Вовк

  • Людина – світ, ним править бог...

  • Оправ його хоч у рамп, а він все такий сампй (фізична природа людини)

  • Оце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)

  • Що хата має, тим і приймає (предмети побуту)

  • Вік звікувати – не в гостях побувати (людське життя)

  • Демонологія

  • Домовик

  • Лісовик

  • Польовик

  • Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)

  • Вовкулаки

  • Заложні мерці

  • Вій

  • Міфологія

  • Числобог

  • Стріча (доля)

  • Права, Ява, Нава

  • Купайло

  • Трибог

  • Мокоша

  • Сонник