Запросини – це збір весільного поїзда для запрошення гостей, їх проводять у неділю зранку. У супроводі дружків молоді йдуть по оселях тих, кого хотіли б бачити на своєму весіллі. Молода повинна бути пишно вбрана – у національному вбранні, прикрашена квітками та стрічками, але сьогодні, мусимо визнати, цього зрідка дотримуються.
Запрошуючи, дарують господарям шишку, вручають запрошення, промовляючи: "Просили вас батьки, і я вас прошу прийти на малий час – на весілля до нас".
Характерно, що не годиться запрошувати під час випадкових зустрічей на вулиці, а лише в домівці майбутнього весільного гостя. У народі навіть глузливо кажуть про такі випадки: "Просили по дорозі,-щоб не були на порозі". І це природно, адже шлюб і, відповідно, всі обряди та звичаї не терплять поспіху – усе має бути обставлено урочисто та з гідністю.
Урядили молодого – вивели до порога (урядження молодого)
Мати молодого напинає на нього вивернутого вовною наверх кожуха й обсипає зерном і дрібними грішми – виряджає сина. Молодий у супроводі весільного почту їде по наречену.
Мати молодої зустрічає почет, благословляє заручених на вінчання, а потім зустрічає їх після нього. Біля домівки нареченої молоді тричі вклоняються батькам, а ті підносять їм хліб-сіль. Часто мати зустрічає молодих у вивернутому кожусі: щоб зять був багатий.
Має місце й обряд викупу нареченої. Перший викуп влаштовують у вигляді перейми неодружені хлопці на знак того, що відпускають дівчину з молодіжної громади; другий викуп відбувається біля воріт хати нареченої (ворітна) – за право вступу молодого на територію іншого роду; третій у сінях – за місце біля нареченої, четвертий – весільний пропій – відбувається наприкінці весілля.
Але будь-хто може вимагати відкупу, якщо "переллє" дорогу: сусіди, односельці та просто незнайомі можуть вилити цебро води впоперек шляху, яким рухається весільна процесія. Не зупинитися й не відкупитися є гріхом: на весіллі не годиться виявляти скупість.
Але слід пам'ятати, що ніхто не може перейти дорогу молодятам. Голова й ноги – найвразливіші в організмі, адже ноги – це те, що стикається з нижнім світом, підземеллям, а голова – з верхнім: "Ой ви, вороги, не переходьте дороги. Хай перейде родина, щоб була (наприклад, Галя) щаслива", – приспівують часом гості. "Перейде хтось дорогу – життя не складеться", – кажуть у народі.
Сядемо рядком та поговоримо ладком (посад)
Посад – це обрядові дії, що символізують остаточне закріплення шлюбу та об'єднання родів: спільна трапеза родин, які родичаються, викуп місця біля нареченої, обмін дарами між родинами молодого та молодої, розподіл короваю й обдарування молодят.
Якщо ми у парі завжди, то й біда нам – півбіди (вінчання)
Вінчання – це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в наших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося з традиційним весіллям) жили окремо одне від одного, аж поки не справлять "народне" весілля, яке мало більше сили.
Перед тим як іти до церкви, молоді просять у батьків благоеловіння. Ця церемонія відбувається із хлібом-сіллю та поклонами. У деяких регіонах нашої країни вінчання зветься прощею: молодий і молода тричі обходять довкола стола та просять батьків пробачити за все, чим завинили перед ними; ідучи до церкви, молода часто кладе собі за пазуху залізного ключа або цілушку хліба. Виходячи з церкви молоді з'їдають хліб, щоб жилося не вбого.
З вінчанням пов'язано багато різних повір'їв чи то забобонів. Наприклад, вважається, що той, хто з молодих першим переступить церковний поріг або першим вступить на килимок перед аналоєм, буде керувати в домашньому житті.
Під час вінчання дружки мусять тримати на правому плечі молодого хлібину зі свічкою, а над лівим плечем молодої перемітку.
Погано, якщо в когось із молодят впаде обручка з руки.
Обручка – то дуже давній символ життєвого кола. Здавна вважається поганою ознакою, коли під час вінчання будь- що падає на підлогу, бо воно може торкнутися тих сил, що живуть під землею, потривожити їх, а тоді вони можуть скоїти щось погане.
Недобре, якщо згасне свічка: вогонь, тобто свічка – це символ життя. Як погасне свічка, так може погаснути й
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)“ на сторінці 1. Приємного читання.
