Праця як основа життя

Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу

Землі кланяйся низько –

до хліба будеш близько.

Чимало видів господарської діяльності, промислів і ремесел сьогодні, на жаль, забуто, проте ті види, що збереглися, розвиваються як важливі складові декоративно-прикладного мистецтва, що задовольняють художні запити населення.

Проте праця посідала й посідає центральне місце в житті працелюбного українського народу.

Так, головним видом традиційної господарської діяльності нації з надзвичайно розвиненою землеробською культурою залишається землеробство: хліборобство, городництво, садівництво, присадибне садівництво. Житло українця являє собою не просто якийсь будинок, а оздоблену в найрізнобарвніші квітники та полісад чепурну оселю, що потопає в зелені дерев. За будинком зазвичай розміщується город.

Характерним є те, що догляд за садом, за традицією, у компетенції чоловіків, які повинні вчасно підрізати гілки, розпушувати землю, боротися зі шкідниками тощо. Городництвом же мусять займатися жінки. Вони готують посівний матеріал та розсаду, засівають та висаджують городні культури, доглядають за ними.

Відповідно у розпорядженні землероба чимало різного роду знарядь для обробітку ґрунту, збирання врожаю й т. ін.: серп, коса, ціп, борона, вила, граблі, заступ, плуг, сапа, лопата та багато іншого. Цікаво, що, хоч прогрес і не стоїть на місці, породжуючи все нові й нові технології та прилади, проте і до сьогодні селяни часто схильні звертатися саме до цих старих добрих і таких звичних знарядь праці.

У народі виробилася і низка негласних норм поведінки, пов'язаних з надзвичайною пошаною до землі та рослин. Так, наприклад, не можна бити чимось об землю, рубати її сокирою; після того, як розпушать землю під деревами, прийнято лагідно погладити його по корі; зібравши фрукти чи ягоди, варто низько вклонитися дереву чи кущу, що дав тобі цей врожай; не можна бездумно рвати листя з дерева, бо воно на тебе розгнівається; копаючи та вибираючи картоплю, не прийнято розгрібати землю ногами, а лише руками; не гідно топтати городину, навіть якщо кудись поспішаєте – шукайте іншого шляху, нехай і довшого; квіткам радять частіше посміхатися – тоді вони "ростимуть рясно та красно" тощо. Узагалі, вважається, що світ природи чує кожне добре слово, відчуває добре ставлення до нього та віддячує тим же.

Тісно пов'язане з землеробством і скотарство та птахівництво. Майже в кожному дворі тримають корів, овець, свиней, кіз, рідше – коней, а також курей, гусей, качок, індичок. Доглядаючи тварин і птахів протягом віків, українці виробили чимало норм їх утримання, годівлі тощо. Загони, хліви, стайні, кошари, загороди, курники й т. ін. слід вчасно прибирати, утримувати постійно в чистоті й теплі; особливо пильно доглядати за кволим молодняком, який часто гине; важливо не залишати будь-яку живу істоту без води; розмовляти з тваринами та птахами, налаштовуючи їх на спокійний лад; лікувати та догодовувати старих і немічних собак тощо. Особливе ставлення в українця до коня як розумної, вірної й корисної в господарстві тварини. Вважається, зокрема, недопустимим налу-

чи перевантажувати; стежать, аби збруя була зручною для тварини, не натирала їй груди; жеребних кобил на роботах не використовують; коней намагаються врятувати від надокучливих комах та ін.

Узагалі, для українців характерне дбайливе ставлення до тварин – як до людей. І не лише тему, що корова, наприклад, дає молоко, а вівця – шерсть. Українець шанобливо ставиться до всього живого – кожного Божого створіння, адже впевнений, що лише відповідний догляд і добре слово здатні творити дива. Так, часто можна побачити на селі, як бабуся довго розмовляє лагідним голосом із коровою та погладжує її перед тим, як доїти: корова має дати молоко у відповідному настрої, тож атмосфера повинна бути приємна та спокійна. Не зможе байдуже спостерігати господиня й те, як спекотної днини допікають худобі комахи. І одного хвоста, що дав тварині Бог для захисту, іноді замало, тому, наприклад, бабуся автора цієї книги на раз просила нас, онуків, поганяти вередливих мух ганчіркою.

Не вибачить собі справжня хазяйка й того, що забулася дати попоїсти собаці чи кішкам у дворі або, закрутившись, не простежила за тим, щоб у кожного було вдосталь води. Не можна полишити худобу саму й під час пологів тощо.

Бджільництвом, одним з найповажніших видів господарської діяльності українців, займаються окремі господарі, які відзначаються особливою статечністю й охайністю, надзвичайною зацікавленістю й обізнаністю на цій справі. їх слушно вважають неабиякими знавцями природи й навіть знахарями. Вони мусять уникати алкогольних напоїв, мати добру вдачу ("Добру людину бджола не кусає", "Маєш добру вдачу – бджоли водитимуться"); повсякчасно турбуватися про своїх підопічних. Так, у травні вічка вуликів обмазували овечим молоком, вважаючи, що це сприяє розмноженню бджіл; виставляючи по весні вулики, їх переносять через гостру косу, щоб бджоли були злі та не давалися чужій бджолі (бджолам-крадіям); забороняється бджіл ловити, бо хтось помре в сім'ї тощо.

Давні й багаті традиції в Україні мають і різного роду ремесла та промисли: ковальство, золотарство, обробка шкіри, ткацтво, теслярство, столярство, стельмаство, ложкарство, гребінництво, плетіння, гутництво тощо. Шкода, але питома вага з них пішла в небуття, проте подекуди ще збереглися справжні майстри цих справ, які віртуозно володіють певного справою й цілком заслужено користуються надзвичайною пошаною серед людей. Так, із великою повагою ставляться селяни до ковалів, але водночас із певного упередженістю – як до чарівників-добродіїв, які володіють складним і таємничим мистецтвом перетворення металу на ті чи інші речі, часом справжні витвори мистецтва. У них бачать захисників від нечистої сили, "ковалів людської долі". Кузня на селі є місцем зібрання чоловіків, своєрідним клубом.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Праця як основа життя“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Звернення до своїх читачів

  • Народ – громада – родина народ

  • Небо прогнозує

  • Рослинний світ і погода

  • Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

  • Громада

  • Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

  • Без вірного друга великая туга (види духовної спорідненості)

  • Родина

  • Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається (передродові обряди)

  • Розтуляй ворота – шлях відкритий для дитя (родини)

  • Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)

  • Казала вода, що святою була (зливки)

  • Найдорожча пісня – з якою мати колисала (роль колискової)

  • Як дівую, то й курей не годую (дошлюбне спілкування)

  • Піде параска, як її ласка (умовини)

  • Не потрібен і клад, якщо в хлопця з дівкою лад (заручини)

  • В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

  • Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

  • Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

  • Старої любові й іржа me з'їсть (весільні ювілеї)

  • Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

  • Смерть звістки не посилає (сповіщення)

  • Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)

  • Померлого плачем не воскресиш (голосіння)

  • Молодий може вмерти, а старий мусить (похорон неодружених)

  • Праця як основа життя
  • Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)

  • Де праця, там і пісня (весь рік трудовий у пісняк)

  • Весна ледачого не любить (веснянки)

  • Прийшов купало, так треба, щоб і гречка в землю упала (купальські пісні)

  • Хто в петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить (петрівчані пісні)

  • Час відпочивати (дозвілля)

  • Не хочеться танцювати, так черевики просяться (вечорниці, досвітки)

  • Гуляй, доню, я тобі не бороню (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння)

  • Нині гойки – завтра зойки (бешкети хлопців)

  • Ворожіння про шлюб

  • Ворожіння про те, чи молоді разом помруть

  • Природа в уявленнях Українця

  • Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)

  • Рідна домівка

  • Хата – як віночок, господиня – як квіточка (декоративне оздоблення кати)

  • Біля границі не годиться будувать світлиці (місце для нового будинку)

  • Будуєш під місяць уповні, то й у хаті буде повно (час закладин житла)

  • Кінець – ділу вінець (обряд "квітка")

  • Що їсть на сніданок українець?

  • Традиційні українські страви

  • Такий з нього їдець, як той горобець (режим і сезонність харчування)

  • Не сіки на головосіки! (харчові звичаї та заборони)

  • Народна медицина

  • Як хворий, то звертайся не до попа, а до знахаря (знахарі, ведуни)

  • Замовляння на здоров'я

  • Викачування хвороби на яйце

  • Молитвою хоч неситий будеш, та проте здоровий (роль молитви)

  • Український одяг

  • Бачили той сором люди, як без паску бігав (пояси)

  • Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

  • Святі обереги

  • Хай стелиться вам доля рушниками (рушник)

  • Ліс і себе чистить, і людину наставляє (рослини)

  • Хліб і на ноги ставить (хліб)

  • Мова квітів і кольорів

  • Прислів'я на вітер не мовиться (приказки, прислів'я)

  • Добрим словом і мур проб'єш (побажання, примовляння)

  • Порахуй зорі, пοтім краплі в морі – тоді і вертайся (лічилки)

  • Народні свята та обряди календарного циклу

  • День святого Андрія Первозванного

  • День Пророка Наума

  • День Святого Спиридона

  • Гната

  • Різдво Христове

  • Водіння кози

  • Новий рік за старим стилем (день Василя)

  • Водохреще

  • День Івана Хрестителя

  • День Святого Власа

  • Масляна

  • День Преподобного Касіяна

  • День Сорока Святих Мучеників

  • Теплий Олекса

  • День Благовісника

  • Білий тиждень

  • Великдень

  • Поминальний тиждень

  • День Святого Миколи Чудотворця

  • Трійця

  • День Івана Купала (Різдво Предтечі)

  • День Святих Петра і Павла

  • Жнива

  • День Святої Мокрини

  • Свято Спаса (Преображення)

  • Третій спас

  • Воздвижения Хреста Господнього

  • День Святого Дмитра

  • Такий чарівний світ народної уяви

  • Згаяного часу й конем не доженеш (час)

  • Рік – не кінь: не підженеш, але й не зупиниш (рік)

  • Природа – то одному мати, а другому мачуха

  • Вогонь палить, а вода студить (природні явища)

  • Вітер

  • Барвінок – на вінок, а полин – на віник (рослини)

  • Кожна пташка свої пісні має (птахи)

  • Дятел

  • Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

  • Вовк

  • Людина – світ, ним править бог...

  • Оправ його хоч у рамп, а він все такий сампй (фізична природа людини)

  • Оце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)

  • Що хата має, тим і приймає (предмети побуту)

  • Вік звікувати – не в гостях побувати (людське життя)

  • Демонологія

  • Домовик

  • Лісовик

  • Польовик

  • Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)

  • Вовкулаки

  • Заложні мерці

  • Вій

  • Міфологія

  • Числобог

  • Стріча (доля)

  • Права, Ява, Нава

  • Купайло

  • Трибог

  • Мокоша

  • Сонник