Традиційні українські страви

Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу

вертають усередину надрізу раз чи двічі та смажать у киплячій олії до золотавого кольору. Вергуни готують дівчата – на вечорниці, хазяйки – для колядників і щедрувальників, баби-повитухи – для онуків. Роблять їх і у свята, що припадають на Піст.

Галушки – типова для української кухні страва. Прісне тісто, замішане на воді й сироватці чи кисляку з яйцем, розкачують качалкою, щоб товщина коржа була 1-1,5 см. Ріжуть тісто смугами завширшки 2-3 см, потім відщипують від кожної невеликі шматочки й кидають у підсолений окріп (кипляче молоко, м'ясну або овочеву юшку). Це щипані, або рвані, галушки. Коли ж від тіста шматочки не відривають, а відрізають ножем, виходять різані галушки.

Поряд із борщем галушки є певною мірою символом української національної кухні.

Гарбузова каша. Гарбузи вирощують у кожному без винятку селянському господарстві. Печений або варений гарбуз споживають майже цілорічно завдяки можливості тривалого зберігання. Готують гарбузову кашу в такий спосіб: очищений від насіння та шкірки гарбуз ріжуть на невеликі шматки, заливають коров'ячим, а в Піст маковим чи конопляним молоком і варять до готовності. Приварене пшоно з'єднують з вареним гарбузом в однаковому співвідношенні, розмішують і запікають. Замість пшона все більше використовують рис чи манну крупу.

Голубці. Пшоно, кукурудзяну крупу або гречку злегка приварюють, змішують з підсмаженою цибулею, свинячими шкварками або із сирим м'ясним фаршем, додають спецій та начиняють цією сумішшю запарені свіжі або квашені капустяні листки.

Подекуди капусту заміняють молодим листям червоного буряку або винограду. їх можна злегка підсмажити, скласти в горщик, залити водою навпіл із квасом або ж юшкою на кістках чи м'ясі, додати сметани та поставити на вогонь. Починаючи із 20–30-х років минулого століття галушки почали частіше начиняти рисово-м'ясною сумішшю, а тушкувати, додаючи замість квасу томатний сік, соус чи пасту.

Гречаники – гречані млинці або перепічки. Тісто для гречаних млинців готують із хлібною, закваскою чи дріжджами, додаючи не менше чверті житньої або пшеничної муки, яйце й сироватку (молоко, воду). Тісто розмішують як для оладок, дають йому добре зійти, а потім смажать великі – на всю сковороду – гречаники. їдять зі шкварками, молоком, кисляком, сметаною.

Деруни (драники, драчаники, терчаники) користуються великою популярністю в народній кухні. Сиру картоплю труть на тертці, зливши зайву рідину, додають ложку-дві білого борошна чи картопляного крохмалю, яйце, терту сиру цибулину, ретельно розмішують і смажать оладки на олії чи смальці. Іноді кладуть начинку: м'ясоїд – сир із сирим яйцем або м'ясо (варене, а то й сире), у Піст – підсмажені на олії з цибулею гриби або просто смажену цибулю.

Віддають перевагу дерунам зі сметаною або ряжанкою. Іноді додають білий сметанний соус із підсмаженою цибулею та грибами, заправлений підсмаженим борошном, Нерідко готові деруни (переважно без начинки) складають у макітру чй горщик, заливають сметаною та ставлять у духовку.

Затірка – одна з найдавніших страв, поширених серед слов'янських народів. Круте підсолене пшеничне на яйцях тісто розтирають з борошном у дерев'яних ночовках дерев'яною ложкою, кописткою або рукою доти, доки не утворюються кульки розміром з горошину чи квасолину. їх варять в окропі або молоці, іноді в м'ясній юшці. Затірка вважається готовою, коли тісто спливає. Страва має борошнисту консистенцію. Споживають її з олією, маслом, смальцем, із засмажкою чи без. Колись цю смачну й ситну страву готували на Україні майже щодня. У наші дні, на жаль, цю страву готують вже не Так часто й переважно лише на території Полтавщини та Середнього Подніпров'я.

Зрази – один із різновидів картопляників чи оладків. Найпопулярнішими є картопляні зрази. Телятину або дрібно різану свинячу підчеревину замішують з підсмаженою цибулею, сіллю та спеціями, потім додають добре розтерту варену картоплю, яйце, вимішують до утворення однорідної маси, виробляють невеличкі котлетки та смажать їх на олії чи смальці. М'ясо чи сало не обов'язкові інгредієнти зразів – до картоплі додають смажені гриби, просто смажену цибулю або смажену рибу.

Капусняк (капуста засипана, капуста із пшоном) – друга за значенням після борщу рідка овочева страва. Квашену капусту дрібно шаткують, заливають окропом і варять з картоплею, морквою та пшоном. У готовий капусняк кладуть засмажену на салі цибулю та ще раз проварюють. Особливо цінується капусняк, зварений на м'ясній юшці з жирної свинини – грудини, поребрини. Його варять частіше в період зимових (Різдвяних) м'ясниць. Капусняк, як і борщ, заправляють перцем. Навесні та влітку, коли запаси квашеної капусти вичерпуються, капусняк варять зі свіжої капусти. У Піст цю страву роблять пісною, на олії. У першій половині XX ст., коли почали культивувати помідори, на заправку почали використовувати томатний сік, морс.

Капуста. Тушкована капуста – одна з найпоширеніших овочёвих страв. Квашену чи свіжу капусту віджимають, дрібно шаткують, заливають окропом і тушкують із перцем, сіллю, цибулею й олією доти, доки вся рідина не випарується, а капуста не почне підсмажуватися. Така страва є як самостійною, так править і за начинку до вареників чи пирогів. Нерідко змішують і тушкують свіжу та квашену капусту. Нерідко додають підсмажене м'ясо (свинину), сало, смажені домашні ковбаси та тушкують усе разом.

Картопляники готуються на основі вареної м'ятої картоплі (м'ячки, миялки), що й сама є чудовою окремою стравою. Якщо ж до неї додають ложку-другу білого борошна, сире яйце, формують котлетки та, викачавши в борошні, смажать на олії чи смальці, – це вже виходять картопляники. Буває, що їх начиняють м'ясом, шкварками, грибами – тоді вони уподібнюються до зразів.

Картопляники можна їсти з молоком, кисляком, ряжанкою, сметаною, смаженим салом, а то й без додатків.

Каша – одна з найдавніших і найпоширеніших слов'янських страв. В Україні кашу виготовляють із пшона, гречки, ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи, рису. Крупи готують до варіння по-різному: ячмінь, пшоно, кукурудзу, пшеницю миють, гречку й овес підсмажують до золотавого кольору. За консистенцією каші є крутими й рідкими. Для крутих круп і води беруть приблизно у такій пропорції: гречки – 1:2; пшона – І : 2,5; пшениці – 1:3 тощо.

Старовинний спосіб приготування смачної розсипчастої гречаної каші передбачає смаження крупи у невеликій кількості смальцю, а опісля варіння, як звичайно. Круту кашу засмачують маслом, олією, молоком, м'ясною підливкою, запивають кисляком. Пшоняну або кукурудзяну кашу, запечену з молоком, цукром та яйцями, готують на родинні урочистості.

Рідку кашу (розмазню) варять для дітей чи хворих. Для підвищення її калорійності її готують на молоці або ж сироватці.

Із цих же круп готують і зовсім рідкі страви – круп'яні юшки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Традиційні українські страви“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Звернення до своїх читачів

  • Народ – громада – родина народ

  • Небо прогнозує

  • Рослинний світ і погода

  • Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

  • Громада

  • Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

  • Без вірного друга великая туга (види духовної спорідненості)

  • Родина

  • Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається (передродові обряди)

  • Розтуляй ворота – шлях відкритий для дитя (родини)

  • Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)

  • Казала вода, що святою була (зливки)

  • Найдорожча пісня – з якою мати колисала (роль колискової)

  • Як дівую, то й курей не годую (дошлюбне спілкування)

  • Піде параска, як її ласка (умовини)

  • Не потрібен і клад, якщо в хлопця з дівкою лад (заручини)

  • В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

  • Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

  • Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

  • Старої любові й іржа me з'їсть (весільні ювілеї)

  • Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

  • Смерть звістки не посилає (сповіщення)

  • Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)

  • Померлого плачем не воскресиш (голосіння)

  • Молодий може вмерти, а старий мусить (похорон неодружених)

  • Праця як основа життя

  • Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)

  • Де праця, там і пісня (весь рік трудовий у пісняк)

  • Весна ледачого не любить (веснянки)

  • Прийшов купало, так треба, щоб і гречка в землю упала (купальські пісні)

  • Хто в петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить (петрівчані пісні)

  • Час відпочивати (дозвілля)

  • Не хочеться танцювати, так черевики просяться (вечорниці, досвітки)

  • Гуляй, доню, я тобі не бороню (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння)

  • Нині гойки – завтра зойки (бешкети хлопців)

  • Ворожіння про шлюб

  • Ворожіння про те, чи молоді разом помруть

  • Природа в уявленнях Українця

  • Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)

  • Рідна домівка

  • Хата – як віночок, господиня – як квіточка (декоративне оздоблення кати)

  • Біля границі не годиться будувать світлиці (місце для нового будинку)

  • Будуєш під місяць уповні, то й у хаті буде повно (час закладин житла)

  • Кінець – ділу вінець (обряд "квітка")

  • Що їсть на сніданок українець?

  • Традиційні українські страви
  • Такий з нього їдець, як той горобець (режим і сезонність харчування)

  • Не сіки на головосіки! (харчові звичаї та заборони)

  • Народна медицина

  • Як хворий, то звертайся не до попа, а до знахаря (знахарі, ведуни)

  • Замовляння на здоров'я

  • Викачування хвороби на яйце

  • Молитвою хоч неситий будеш, та проте здоровий (роль молитви)

  • Український одяг

  • Бачили той сором люди, як без паску бігав (пояси)

  • Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

  • Святі обереги

  • Хай стелиться вам доля рушниками (рушник)

  • Ліс і себе чистить, і людину наставляє (рослини)

  • Хліб і на ноги ставить (хліб)

  • Мова квітів і кольорів

  • Прислів'я на вітер не мовиться (приказки, прислів'я)

  • Добрим словом і мур проб'єш (побажання, примовляння)

  • Порахуй зорі, пοтім краплі в морі – тоді і вертайся (лічилки)

  • Народні свята та обряди календарного циклу

  • День святого Андрія Первозванного

  • День Пророка Наума

  • День Святого Спиридона

  • Гната

  • Різдво Христове

  • Водіння кози

  • Новий рік за старим стилем (день Василя)

  • Водохреще

  • День Івана Хрестителя

  • День Святого Власа

  • Масляна

  • День Преподобного Касіяна

  • День Сорока Святих Мучеників

  • Теплий Олекса

  • День Благовісника

  • Білий тиждень

  • Великдень

  • Поминальний тиждень

  • День Святого Миколи Чудотворця

  • Трійця

  • День Івана Купала (Різдво Предтечі)

  • День Святих Петра і Павла

  • Жнива

  • День Святої Мокрини

  • Свято Спаса (Преображення)

  • Третій спас

  • Воздвижения Хреста Господнього

  • День Святого Дмитра

  • Такий чарівний світ народної уяви

  • Згаяного часу й конем не доженеш (час)

  • Рік – не кінь: не підженеш, але й не зупиниш (рік)

  • Природа – то одному мати, а другому мачуха

  • Вогонь палить, а вода студить (природні явища)

  • Вітер

  • Барвінок – на вінок, а полин – на віник (рослини)

  • Кожна пташка свої пісні має (птахи)

  • Дятел

  • Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

  • Вовк

  • Людина – світ, ним править бог...

  • Оправ його хоч у рамп, а він все такий сампй (фізична природа людини)

  • Оце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)

  • Що хата має, тим і приймає (предмети побуту)

  • Вік звікувати – не в гостях побувати (людське життя)

  • Демонологія

  • Домовик

  • Лісовик

  • Польовик

  • Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)

  • Вовкулаки

  • Заложні мерці

  • Вій

  • Міфологія

  • Числобог

  • Стріча (доля)

  • Права, Ява, Нава

  • Купайло

  • Трибог

  • Мокоша

  • Сонник