Міфічний володар полів, степів і лук. Може набирати різного вигляду та вводити людей в оману. Змальовується польовик переважно в образі чоловіка з численними звіриними ознаками (шерсть, хвіст, великі кігті, маленькі ріжки, крила, телячі вуха та великі зуби). Польовику приписуються й позитивні риси: зокрема, на Бойківщині його вважають охоронцем польових меж.
Щодо образу водяника, то він описаний Лесею Українкою так, як сприймався людьми: "Він древній сивий дід, довге волосся й довга біла борода в суміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скайок. Голос глухий, але дужий. Любить усе живе засмоктувати" . Ще більшою мірою олюднений образ лісовика, який уявляється українцям у вигляді трохи здичавілого пастуха. Він пасе свою череду – вовків, зайців, оленів – і полюбляє жартувати й кепкувати з людини: відбере в неї пам'ять, і людина заблукає в лісі, а лісовик радіє, гучно сміється та плескає в долоні. А втім, його витівки не злі й рідко коли закінчуються драматично.
Водяник
Різновид нечистої сили. Коріння вірувань у водяника сягає давнього язичницького поклоніння слов'ян божествам, пов'язаним із водною стихією.
Водяник має вигляд старезного діда, покритого водоростями, з довгою бородою та хвостом. Може перевтілюватися в різні істоти – дитину, козла, собаку, качура, рибу тощо.
Цей володар річок, ставків і водоймищ головує над русалками та опікується рибами. Живе здебільшого у вирах річок, коло млинів. Розгнівавшись, може руйнувати греблі, млини, розливати ріки, топити людей.
Земляний дук
Різновид нечистої сили, покараної Богом і приреченої жити під землею. Такі духи можуть жорстоко помститися тому, хто порушить їхній спокій. Щоб уберегтися від них, треба, зокрема, вилити у викопану ямку чарку горілки, що має задобрити духів.
Чугайстер (лісовий чоловік)
Виступає в досить невизначеному окресленні: іноді як високий чоловік, одягнутий у біле, іноді як покритий довгим волоссям.
Поведінкою нагадує лісовика. За повір'ями, чугайстер колись був звичайною людиною, але його закляли чаклуни. У лісі він ловить нявок і поїдає їх. Проте до людей чугайстер ставиться доброзичливо. Поспілкувавшись із ними при зустрічі, він відпускає їх, не заподіявши шкоди.
Чорт (біс, диявол, дідько, люципер, сатана, осинавець, щезник, злий)
Він уважається уособленням усієї нечистої сили, хоча належить до її нижчого розряду. Створення узагальненого образу нечистої сили – чорта – сягає найдавніших часів. Протягом віків він значно трансформувався, як і його функції та назви. Спочатку він називався бісом, кудесником, пізніше – чарівником, демоном, за християнських часів – дияволом, сатаною, чортом тощо. Тих прізвиськ – зневажливих, глузливих і породжених острахом, – що їх дав чорту народ, важко перелічити. Таким же розмаїттям відзначаються й назви, що характеризують окремі його властивості: чорт – це і ворог, бо нашіптує людині злі думки; лихий, адже робить лихі справи; пекельник, оскільки є господарем пекла; перелесник, бо підбиває людей на перелюб; куций, адже має куцого хвоста; а ще він – лукавий, нечистий і, звичайно ж, дідько.
У народній уяві ця одіозна фігура нечистого світу постає у вигляді оброслої шерстю істоти з хвостом та невеликими ріжками. Його звірину природу також видають баранячі або козлячі роги, кігті, собача морда чи свиняче рило, іноді курячі ноги або крила кажана.
Характерні прикмети – довгий ніс, палаючі очі, густе чорне волосся. Іноді чорт може перетворюватись на тварину, іноді він набуває форм якоїсь чудернацької істоти, що більше нагадує мавпочку. Подекуди ж чорта уявляють у вигляді іноземця, убраного у коротеньку куртку або фрак, вузенькі панталони, з кумедним капелюхом на голові та люлькою в зубах. Звичайне помешкання чорта – млини, глибоке провалля, напівзруйновані будівлі, зарості бузини тощо.
Зустріч із чортом не віщує нічого доброго. Після такого побачення людина може серйозно захворіти й навіть померти. Тому якщо вам на шляху трапилась якась дивна істота, яка говорить людською мовою, то треба неодмінно сходити до знахарки, яка силою Божого слова відверне від вас усілякі напасті.
У народних прикметах чорт змальовується як істота, яка завжди робить лише шкоду. Коли на вулиці дме сильний вітер, що знищує все на своєму шляху, то говорять "чорт жениться". Святий пророк Ілля на своїй небесній колісниці, озброївшись блискавкою, ганяє нечистих по небу й по землі. Тож місце, куди потрапляє блискавка, вважається зазвичай проклятим, а ставлення до людини, враженої громом, неоднозначне.
Чорт насилає хвороби, зводить жінок, полює на людські душі, штовхає на злочини та прикрі вчинки, після чого людина схильна до мук сумління та шкодує про скоєне. Вірять, що з чортом можна укласти договір і найняти його на службу, заклавши йому, втім, свою душу.' Такі договори, як правило, треба укладати вночі на перехресті доріг і затверджувати кров'ю з мізинця.
Чорт часто вдається до перевтілень, причому набуває подоби не лише людей і тварин, а й неживих предметів. В українських апокрифічних легендах чорт виступає суперником і антиподом Бога та робить свій внесок у творення світу: саме він навчив людей ковальства, винайшов вогонь, млин, скрипку, дуду, тартак, горілку й тютюн. Йому навіть приписують такі плоди технічного прогресу, як фабрики, залізниці^ телефон, велосипед тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Польовик“ на сторінці 1. Приємного читання.
