Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу

Велика Ведмедиця – Віз, Мала Ведмедиця – Малий Віз або Пасіка, Лебідь – Хрест, Орел – Дівка воду несе, Волосся Вероніки – Волосожари, Плеяди – Стожари або Квочка, сузір'я Оріона – Косарі, Полиця, Чепіга; Венера – Вечірня зоря, Вечорниця, а перед сходом сонця – Вранішня зірка, Зірниця, Денниця – усе це народні назви сузір'їв. Цікаво, що подекуди на селі й донині часто звертаються саме до цих старовинних назв, аніж до сучасних: уже Віз перевернувся – скоро світитиме, –говорять селяни.

Селянин із самого першого разу, коли спрямував свій погляд у зоряне небо, не полишає його пильно вивчати та широко послуговуватися набутими з давніх-давен знаннями про небесні світила та пов'язану з ними циклічність у природі: аби визначити час доби чи сприятливий для сільськогосподарських занять період року, щоб орієнтуватися на місцевості тощо.

Для переважної більшості Сузір'їв народ зафіксував їхнє положення над обрієм залежно від пори року та переміщення на зоряному небі без жодних надбаннів сучасної науки – якихось новітніх приладів, відповідного устаткування!

Уміння "читати" небо часто рятує життя тому, хто часом заблукає в лісі. Так, важливим орієнтиром уночі був і є Чумацький Шлях, що сприймається як покажчик напрямку на південь – у вирій.

У відзначенні днів літнього й зимового сонцестояння відбилося те, що українці добре обізнані з основними закономірностями руху Сонця та Місяця.

Місяць узагалі був своєрідним календарем для наших предків. Спостереження його сходу й заходу стало основою поділу року на місяці, а сам термін, що означає 1/12 частину року, збігається з назвою небесного світила.

Відповідно до фаз Місяця календарний місяць поділявся на кілька частин (молодик, підповня, повня, остання квартира), а тридобовий період невидимості в русі Місяця називався переміною.

Значна частина цих назв також загальнослов'янська за своїм походженням.

Розумний і капелюхом шлях виміряє (метрологія)

Кмітливий народ не чекав, поки винайдуть прилади – він вимірював своїми геніальними методами. Відзначимо, наприклад, такий оригінальний народний спосіб вимірювання відстані до недоступних предметів: бриль насувається на очі так, щоб його край перебував в одній площині з очима та предметом, відстань до якого вимірюється. Потім відшукується інший, доступний предмет, що знаходиться у тій самій площині. Вимірявши відстань до нього, прирівнюють її до відстані до недоступного предмета. Цікаво, чи не правда? Такий спосіб вимірювання автор цієї книги спостерігав у селі на Тернопільщині, куди їздила на відпочинок ще дитиною. По сусідству мешкав старезний дід, який здавався старшим за дерева в лісі. І він не визнавав жодного надбання прогресу, вважаючи їх спокусами диявольськими. Урожай він обчислював копами (60 снопів), хурами та возами, воду та горілку міряв квартами (дві пляшки), відрами...

. Серед найдавніших народних вимірів місткості е такі, наприклад, як ковток, пригорща, жменя. Нерідко такими еталонами слугували господарсько-побутові предмети чи знаряддя праці (коса, весло, цебро, бочка тощо).

При вимірюванні довжини речей та відстані застосовували відомі ще за часів Київської Русі міри: п'ядь, лікоть, ступня, сажень, що були пов'язані з природними рухами людини – ходінням, розведенням пальців, розмахом рух тощо.

У тямущого на руці п'ять пальців, а інший і чотирьох не нарахує (математика)

Сьогодні нею послуговуються лише невелика кількість людей, в основному похилого віку й не писемних, але дізнатись про різні способи народної лічби цікаво й освіченому.

Найдавнішими засобами лічби є пальці рук, різні дрібні предмети. Так, при лічбі на пальцях (що раніше називали "на колодочках") на одній руці прийнято налічувати 15 "колодочок" з долоні та 15 з іншої частини цієї ж руки. З предметів використовували картоплини, квасолинки, палички тощо. Для економії лічби існували числові групи: пара, трійка, п'ятка, десяток, копа тощо. Парами лічили худобу, птицю, хатнє добро (чоботи, підошви), трійками – нитки у прядиві (три нитки складали чисницю), п'ятками – снопи, десятками – яйця, гарбузи, кавуни, копами – яйця та снопи.

Оригінальними були й способи зображення чисел. Одиниці позначалися паличками, десятки – хрестиками, сотні – кру-

жечками, тисячі – квадратиками. Що ж до дробових чисел, то їх передавали переважно в усній формі з відповідними назвами (половина, чверть, осьмушка, шістнадцятка й ін.).

Гарно того вчиш, хто хоче все знати (педагогіка)

Народна педагогіка – сукупність традиційних форм і засобів виховання, навчання та підготовки дітей до життя та праці. Праця – це найвища чеснота, тому трудове виховання мусить лежати в основі педагогіки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Звернення до своїх читачів

  • Народ – громада – родина народ

  • Небо прогнозує

  • Рослинний світ і погода

  • Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)
  • Громада

  • Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

  • Без вірного друга великая туга (види духовної спорідненості)

  • Родина

  • Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається (передродові обряди)

  • Розтуляй ворота – шлях відкритий для дитя (родини)

  • Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)

  • Казала вода, що святою була (зливки)

  • Найдорожча пісня – з якою мати колисала (роль колискової)

  • Як дівую, то й курей не годую (дошлюбне спілкування)

  • Піде параска, як її ласка (умовини)

  • Не потрібен і клад, якщо в хлопця з дівкою лад (заручини)

  • В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

  • Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

  • Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

  • Старої любові й іржа me з'їсть (весільні ювілеї)

  • Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

  • Смерть звістки не посилає (сповіщення)

  • Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)

  • Померлого плачем не воскресиш (голосіння)

  • Молодий може вмерти, а старий мусить (похорон неодружених)

  • Праця як основа життя

  • Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)

  • Де праця, там і пісня (весь рік трудовий у пісняк)

  • Весна ледачого не любить (веснянки)

  • Прийшов купало, так треба, щоб і гречка в землю упала (купальські пісні)

  • Хто в петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить (петрівчані пісні)

  • Час відпочивати (дозвілля)

  • Не хочеться танцювати, так черевики просяться (вечорниці, досвітки)

  • Гуляй, доню, я тобі не бороню (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння)

  • Нині гойки – завтра зойки (бешкети хлопців)

  • Ворожіння про шлюб

  • Ворожіння про те, чи молоді разом помруть

  • Природа в уявленнях Українця

  • Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)

  • Рідна домівка

  • Хата – як віночок, господиня – як квіточка (декоративне оздоблення кати)

  • Біля границі не годиться будувать світлиці (місце для нового будинку)

  • Будуєш під місяць уповні, то й у хаті буде повно (час закладин житла)

  • Кінець – ділу вінець (обряд "квітка")

  • Що їсть на сніданок українець?

  • Традиційні українські страви

  • Такий з нього їдець, як той горобець (режим і сезонність харчування)

  • Не сіки на головосіки! (харчові звичаї та заборони)

  • Народна медицина

  • Як хворий, то звертайся не до попа, а до знахаря (знахарі, ведуни)

  • Замовляння на здоров'я

  • Викачування хвороби на яйце

  • Молитвою хоч неситий будеш, та проте здоровий (роль молитви)

  • Український одяг

  • Бачили той сором люди, як без паску бігав (пояси)

  • Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

  • Святі обереги

  • Хай стелиться вам доля рушниками (рушник)

  • Ліс і себе чистить, і людину наставляє (рослини)

  • Хліб і на ноги ставить (хліб)

  • Мова квітів і кольорів

  • Прислів'я на вітер не мовиться (приказки, прислів'я)

  • Добрим словом і мур проб'єш (побажання, примовляння)

  • Порахуй зорі, пοтім краплі в морі – тоді і вертайся (лічилки)

  • Народні свята та обряди календарного циклу

  • День святого Андрія Первозванного

  • День Пророка Наума

  • День Святого Спиридона

  • Гната

  • Різдво Христове

  • Водіння кози

  • Новий рік за старим стилем (день Василя)

  • Водохреще

  • День Івана Хрестителя

  • День Святого Власа

  • Масляна

  • День Преподобного Касіяна

  • День Сорока Святих Мучеників

  • Теплий Олекса

  • День Благовісника

  • Білий тиждень

  • Великдень

  • Поминальний тиждень

  • День Святого Миколи Чудотворця

  • Трійця

  • День Івана Купала (Різдво Предтечі)

  • День Святих Петра і Павла

  • Жнива

  • День Святої Мокрини

  • Свято Спаса (Преображення)

  • Третій спас

  • Воздвижения Хреста Господнього

  • День Святого Дмитра

  • Такий чарівний світ народної уяви

  • Згаяного часу й конем не доженеш (час)

  • Рік – не кінь: не підженеш, але й не зупиниш (рік)

  • Природа – то одному мати, а другому мачуха

  • Вогонь палить, а вода студить (природні явища)

  • Вітер

  • Барвінок – на вінок, а полин – на віник (рослини)

  • Кожна пташка свої пісні має (птахи)

  • Дятел

  • Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

  • Вовк

  • Людина – світ, ним править бог...

  • Оправ його хоч у рамп, а він все такий сампй (фізична природа людини)

  • Оце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)

  • Що хата має, тим і приймає (предмети побуту)

  • Вік звікувати – не в гостях побувати (людське життя)

  • Демонологія

  • Домовик

  • Лісовик

  • Польовик

  • Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)

  • Вовкулаки

  • Заложні мерці

  • Вій

  • Міфологія

  • Числобог

  • Стріча (доля)

  • Права, Ява, Нава

  • Купайло

  • Трибог

  • Мокоша

  • Сонник