Та вроди, Боже, троє зіллячок:
Перше зіллячко – барвіночок,
Друге зіллячко– любисточок.
Трете зіллячко васильочок.
Барвіночок – для дівочок,
Любисточок – для любощів,
Васильочок – для запаху.
Спостерігаючи за різними явищами впродовж століть, наш народ навчився читати цю велику й цікаву книгу за назвою "Природа". Недаремно, наприклад, виникло безліч ознак, простих і складних, що дають змогу вгадати погоду завтра: коли качки полощуться, або ворони сильно кричать, метушаться горобці, чи ластівки занадто розлітаються, коли трава сильно пахне, то буде дощ; коли півень заспіває невчасно – буде зміна погоди; червоне ясне небо на заході – на погоду або на вітер; коли свиня несе в зубах солому чи сіно, буде конче мороз, бо свиня барліг собі мостить; гуси перед морозом стоять на одній нозі; коли кіт миється або мнеться при чиїхось ногах – гості будуть; сорока прилітає у двір і стрекоче – на новини, а то й на недобре; коли миша мостить гніздо на вершечку копиці сіна, то зима буде холодною; особливо багато прикмет пов'язано із жабами: їхнє кумкання віщує наближення негоди; навесні жаби починають скрекотати, коли прогримить перший грім; якщо вони скрекочуть вночі, можна не чекати морозу; мак краще посіяти до того часу, коли почнеться кумкання жаб, а городню розсаду – після; жаби, як і миші, передбачають посуху та переселяються туди, де буде волога й можна чекати на добрий урожай.
Природа – чи не центральний образ українського фольклору. І це цілком зрозуміло: і трудова діяльність, і дозвілля наших прабатьків були тісно пов'язані зі світом флори та фауни. З реального життя рослини та тварини потрапляли до духовного світу українця – його уявлень, переконань і вірувань...
Де верба, там і вода (рослини)
Протягом тисячоліть чимало рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами тощо. Але поряд із цим з ними пов'язано чимало вірувань, звичаїв і забобонів.
Обряди, що так чи інакше стосуються рослинності, покликані вберегти від нечистої сили, забезпечити здоров'я та злагоду в родині, зміцнити добробут, посилити плодючість землі й худоби.
Наділення часнику чудодійною силою зумовлене специфічним запахом і смаком цієї рослини, а також її цілющою силою. Свяченим часником змащують на Великдень над очима, щоб мати здореві очі. Він є оберегом від злих сил, тому в день весілля його вплітають у вінок молодої або зав'язують між її волоссям для охорони від усього злого. Напередодні Івана Купала часником натирають вим'я корови, щоб відьма не могла відібрати в неї молоко.
З осики не годиться споруджувати оселю, бо вона вважається нечистим деревом. Водночас, як не парадоксально, осику використовують як один із найбільш надійних оберегів від нечистої сили. З осиковою палицею можна вночі йти лісом, не побоюючись нечистої сили. Щоб уберегти молочну корову від зазіхань відьми, в огорожу довкола встромляють осикові кілки.
Папороть – рослина, що ніколи не цвіте, але, за народними уявленнями, в ніч на Івана Купала на коротку мить з'являється вогненна квітка папороті. Той, кому вдається зірвати її, отримує чарівну силу, що дає змогу розуміти мову звірів і птахів, зцілювати хворих, знаходити заховані скарби, дізнаватися про долю людей. Проте зробити це нелегко – сміливцю доведеться перемогти самого чорта. Чорт постійно перешкоджає людям зірвати квітку папороті – то страхом, то загрозами, то обманом.
До заздалегідь приміченого куща папороті сміливець вирушає ввечері перед Івана Купала. Він розстеляє біля рослини скатертину, окреслює ножем навколо себе і папороті, скроплює папороть освяченою водою. Після дев'ятої години вечора чорт випробовує різноманітні засоби, щоб настрахати сміливця: стріляє в нього, кидає каміння, дерева, наїжджає й т. ін. Сміливцеві радять не боятися загроз чорта й не озиратися, бо чорт має силу тільки до кола, окресленого ножем. Опівночі папороть начебто зацвітає – і квітка вмить злітає на розстелену скатертину, яку відразу ж треба згорнути і сховати за пазуху.
При зацвітанні папороті кущ осяюється якимось особливим світлом. Квітку папороті стараються зберігати під шкірою долоні.
Оскільки папороть вважається улюбленим зіллям чортів і відьом, то існує звичай бити папороть: аби вона не сіялася в полі й не шкодила травам, її б'ють палицею навхрест, потім це місце святять.
Криницю завжди намагаються копати біля верби•. "Де срібліє вербиця, там здорова водиця"; гілочки верби, посвячені в церкві Вербної неділі, приносять додому як оберег та вдаряють нею членів родини, найчастіше дітей, примовляючи: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!"; нею ж злегка вдаряють худобу, виганяючи вперше на літне пасовище.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Природа в уявленнях Українця“ на сторінці 1. Приємного читання.
