Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)

Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу

Проща – один із найдавніших поховальних обрядів. Він виконується перед тим, як покійника несуть на цвинтар. Перед домовиною, що її ставлять на подвір'ї, усі стають на коліна, прихиляючи голову. Священик виголошує прощу, тобто від імені померлого прощається з рідними та близькими, після чого хтось із родини покійного роздає на добру згадку про померлого пасок, сорочку, прикрасу чи будь-яку іншу дрібничку.

Легше яму копати, ніж у неї лягати (похорон)

Особливою магічністю визначається винос труни з небіжчиком, оскільки це пов'язується із захистом родини та господарства від його шкідливого впливу. Намагаючись перешкодити померлому відшукати дорогу додому, його виносять ногами вперед переважно через задні двері, тричі постукавши труною об поріг хати, щоб покійник попрощався з пращурами й більше не повертався.

Як тільки труну винесуть із хати, на тому місці, де вона стояла, розбивають новий горщик (символ оновлення життя), а шлях, яким виносять труну, посипають житом і ячменем, аби в домі більше ніхто не вмирав.

За усталеними звичаями труну з покійним до могили несуть родичі та близькі, яким перев'язують руку білою хустиною. За давніших часів небіжчика везли на цвинтар саньми, запряженими волами. Попереду цієї процесії їхав на коні священик. До речі, ця традиція локально побутувала ще на початку минулого століття.

На цвинтар небіжчика супроводжує похоронна процесія: попереду несуть хрест, за ним – домовину, а далі йдуть родичі, друзі, сусіди. У давніші часи перед домовиною несли миску з коливом (варена пшениця з медом), а позаду вели худобу. Перед тим Як опускати труну в могилу, родичі оплакують небіжчика. Причому це було і природним проявом горювання, але й своєрідним ритуалом: поголосити над труною було, так би мовити, прийнято. Словесні формули на кшталт "і на кого ж ти мене покинув", "ой устань подивися на своїх діточок- сиріт" стали вже своєрідними "ідіомами". Задля цього періодично спеціально зупиняється похоронна процесія, труну ставлять на стілець, до небіжчика зі стогоном і плачем припадає близька людина (жінка, мати), для літньої людини спеціально поряд із труною ставлять табурет.

Перед самою могилою відбувається останнє прощання з покійним, у могилу кидають три грудки землі та гроші. Закінчується похорон тим, що біля могили покійника з'їдають по скибочці хліба (колись це було коливо) на знак згуртування всіх живих.

Українці суворо дотримуються напівцерковного звичаю печатати могилу. Священик під церковні співи позначає лопатою хрест над могилою. Це ніби не дає покійнику вийти з могили. Таку ж функцію виконують уже згадані три грудки землі. Доповненням до цих оберегових дій є встановлення на могилах хрестів. Вони раніше були виключно дерев'яними, сьогодні здебільшого з металу, іноді у вигляді каплички або голубця – двосхилого даху. Прийнято пов'язувати хрести рушниками, а на могилах хлопчиків та неодружених чоловіків – хустками. Відзнакою могили козака колись був дерев'яний спис із прив'язаною до нього хусткою, що символізувало військове знамено. (До речі, поховання українських козаків було своєрідним, як, утім, і все їхнє життя. Адже рідко коли козакові випадала спокійна смерть, а коли таке й траплялося, то знову ж не вдома, а десь серед поля. Тоді його супутники насипали на могилі пагорбок, устромляли в нього списа, а хустину, якою накривали небіжчика, привозили священикові, аби той здійснив над нею релігійний обряд і посипав землею.)

По закінченні похорону для всіх присутніх улаштовують трапезу. Одразу після неї прийнято ставити на вікно склянку горілки та окраєць хліба, призначені для духу покійного: адже він, за повір'ям, повертається додому протягом дев'яти днів. Наступного дня на могилу несуть сніданок ("будять покійного "). Цим завершується похорон, і цим же розпочинаються поминки.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Звернення до своїх читачів

  • Народ – громада – родина народ

  • Небо прогнозує

  • Рослинний світ і погода

  • Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

  • Громада

  • Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

  • Без вірного друга великая туга (види духовної спорідненості)

  • Родина

  • Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається (передродові обряди)

  • Розтуляй ворота – шлях відкритий для дитя (родини)

  • Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)

  • Казала вода, що святою була (зливки)

  • Найдорожча пісня – з якою мати колисала (роль колискової)

  • Як дівую, то й курей не годую (дошлюбне спілкування)

  • Піде параска, як її ласка (умовини)

  • Не потрібен і клад, якщо в хлопця з дівкою лад (заручини)

  • В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

  • Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

  • Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

  • Старої любові й іржа me з'їсть (весільні ювілеї)

  • Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

  • Смерть звістки не посилає (сповіщення)

  • Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)
  • Померлого плачем не воскресиш (голосіння)

  • Молодий може вмерти, а старий мусить (похорон неодружених)

  • Праця як основа життя

  • Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)

  • Де праця, там і пісня (весь рік трудовий у пісняк)

  • Весна ледачого не любить (веснянки)

  • Прийшов купало, так треба, щоб і гречка в землю упала (купальські пісні)

  • Хто в петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить (петрівчані пісні)

  • Час відпочивати (дозвілля)

  • Не хочеться танцювати, так черевики просяться (вечорниці, досвітки)

  • Гуляй, доню, я тобі не бороню (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння)

  • Нині гойки – завтра зойки (бешкети хлопців)

  • Ворожіння про шлюб

  • Ворожіння про те, чи молоді разом помруть

  • Природа в уявленнях Українця

  • Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)

  • Рідна домівка

  • Хата – як віночок, господиня – як квіточка (декоративне оздоблення кати)

  • Біля границі не годиться будувать світлиці (місце для нового будинку)

  • Будуєш під місяць уповні, то й у хаті буде повно (час закладин житла)

  • Кінець – ділу вінець (обряд "квітка")

  • Що їсть на сніданок українець?

  • Традиційні українські страви

  • Такий з нього їдець, як той горобець (режим і сезонність харчування)

  • Не сіки на головосіки! (харчові звичаї та заборони)

  • Народна медицина

  • Як хворий, то звертайся не до попа, а до знахаря (знахарі, ведуни)

  • Замовляння на здоров'я

  • Викачування хвороби на яйце

  • Молитвою хоч неситий будеш, та проте здоровий (роль молитви)

  • Український одяг

  • Бачили той сором люди, як без паску бігав (пояси)

  • Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

  • Святі обереги

  • Хай стелиться вам доля рушниками (рушник)

  • Ліс і себе чистить, і людину наставляє (рослини)

  • Хліб і на ноги ставить (хліб)

  • Мова квітів і кольорів

  • Прислів'я на вітер не мовиться (приказки, прислів'я)

  • Добрим словом і мур проб'єш (побажання, примовляння)

  • Порахуй зорі, пοтім краплі в морі – тоді і вертайся (лічилки)

  • Народні свята та обряди календарного циклу

  • День святого Андрія Первозванного

  • День Пророка Наума

  • День Святого Спиридона

  • Гната

  • Різдво Христове

  • Водіння кози

  • Новий рік за старим стилем (день Василя)

  • Водохреще

  • День Івана Хрестителя

  • День Святого Власа

  • Масляна

  • День Преподобного Касіяна

  • День Сорока Святих Мучеників

  • Теплий Олекса

  • День Благовісника

  • Білий тиждень

  • Великдень

  • Поминальний тиждень

  • День Святого Миколи Чудотворця

  • Трійця

  • День Івана Купала (Різдво Предтечі)

  • День Святих Петра і Павла

  • Жнива

  • День Святої Мокрини

  • Свято Спаса (Преображення)

  • Третій спас

  • Воздвижения Хреста Господнього

  • День Святого Дмитра

  • Такий чарівний світ народної уяви

  • Згаяного часу й конем не доженеш (час)

  • Рік – не кінь: не підженеш, але й не зупиниш (рік)

  • Природа – то одному мати, а другому мачуха

  • Вогонь палить, а вода студить (природні явища)

  • Вітер

  • Барвінок – на вінок, а полин – на віник (рослини)

  • Кожна пташка свої пісні має (птахи)

  • Дятел

  • Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

  • Вовк

  • Людина – світ, ним править бог...

  • Оправ його хоч у рамп, а він все такий сампй (фізична природа людини)

  • Оце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)

  • Що хата має, тим і приймає (предмети побуту)

  • Вік звікувати – не в гостях побувати (людське життя)

  • Демонологія

  • Домовик

  • Лісовик

  • Польовик

  • Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)

  • Вовкулаки

  • Заложні мерці

  • Вій

  • Міфологія

  • Числобог

  • Стріча (доля)

  • Права, Ява, Нава

  • Купайло

  • Трибог

  • Мокоша

  • Сонник