Найулюбленішою на всій Україні залишається гречана: "Гречана каша – то матір наша, а хлібець житній – то батько рідний".
Кисіль на більшості території України і донині входить до меню урочистих трапез. Крім того, він подається, як правило, останнім і слугує своєрідним етикетним знаком закінчення застілля, за що його в народі й прозвали вишибалою, виганяйлом, розгоном. Інколи в народі кажуть: "Пішов за сім верст киселю їсти", "Пішла по селу добувати киселю" тощо.
Сьогодні його зазвичай готують із брикетиків, що вільно продаються у крамницях, а раніше це була ціла справа, що вимагала і часу, і сил, і натхнення.
Кльоцки (клюски) – страва, що готується аналогічно галушкам, але з додатками. Прісне (як на вареники чи галушки) тісто замішують із товченою вареною картоплею, свіжим кисломолочним сиром, виробляють кульки й варять їх в окропі, поки ті не спливуть.
Ковбаса – харчі, що виготовляються переважно на запас. Після забою кабана тонкі кишки ретельно промивають, вимочують, очищають і начиняють сирим м'ясом, підчеревиною, перетертими з сіллю,'часником і перцем.
Склавши ковбасу Кільцями, її засмажують на сковороді з обох боків.
Для тривалого зберігання ковбасу складають у горщики, заливають смальцем і ставлять у прохолодне місце. Ковбаси роблять, як правило, перед Різдвом і Великоднем, і вони є обов'язковою та почесною стравою на святковому столі.
Особливо полюбляють українці кров'янку: товсті кишки свиней вимивають, вимочують, очищають і начиняють сирою кров'ю, змішаною з недовареною гречаною крупою, сирою дрібно січеною підчеревиною, сіллю та спеціями. її смажать з обох боків.
Це одна з небагатьох страв, що витримала тиск релігійної заборони вживати в їжу кров забитих тварин. Дохристиянські народні смаки перемогли, і донині ми споживаємо цю самобутню страву.
Крученики (завиваники). Шматок свинини або телятини відбивають, солять, перчать, потім накладають на нього зверху начинку зі смаженої цибулі, смажених грибів або смаженої квашеної капусти. М'ясо завивають рулетом, зав'язують ниткою, злегка підсмажують на смальці та викладають у горщик. Тушкують у м'ясній юшці, сметані чи просто у воді зі спеціями. Коли крученики готові, нитки знімають і подають на стіл до каші чи картоплі.
Сьогодні, як і колись, крученики є суто святковою стравою, їх роблять на урочисті гостини, храмові свята тощо.
Куліш легко готувати не тільки в домашніх умовах, тому він має ще одну назву – польова каша. Промите пшоно засипають у казан з киплячою водою, для смаку додають одну- дві картоплини, сіль, коріння, по можливості зелень. Готовий куліш затирають салом із цибулею й часником. Особливо смачним є куліш із салом, шматком м'яса (навіть солонини) або рибиною.
Готовим куліш вважався тоді, коли пшоно повністю розварюється й утворюється кашоподібна маса. Переважно куліш готують із пшоном, але подекуди варять і гречаний. Смачним вважається зазвичай густий куліш, а не такий, у якому "крупина за крупиною ганяється із дубиною".
Локшина (тісто). Тісто для локшини готують так само, як і для галушок, прагнучи, однак, покласти більше яєць і крутіше замісити. Постійно підсипаючи борошно, розкачують на стільниці якомога тонші коржі, що, злегка підсушивши, загортають трубкою та ріжуть на тоненькі смужечки. Підсушена локшина може зберігатися досить тривалий час. Потім її варять у юшці, молоці, окропі, як і галушки чи затірку.
Локшину готують і на щодень, і на різні урочистості – з молоком або куркою. З неї роблять також бабку-запіканку: зварену локшину заливають розколоченими з молоком яйцями,- іноді сиром та цукром і запікають, бажано в печі, бо в такому разі вона виходить значно смачнішою. Цю страву готують як ласощі, і вона, як і кисіль, символізує закінчення обіду.
У багатьох регіонах нашої країни саме ласуванням свіжоприготовленою локшиною з м'ясом курки закінчується третій день весілля.
Медівник (медовий пряник, пряник, праник) – солодке печиво. Мед доводять до кипіння, гасять в ньому невелику кількість соди, додають борошно (на одну частину меду приблизно дві частини білого борошна) й місять у руках доти, доки тісто не побілішає та не стана м'яким.
Потім кладуть на стіл, розкачують качалкою до товщини в палець і витискують спеціальними формами фігурки людей чи тварин або ріжуть на ромби ножем. Випікають на присипаних крохмалем сухих листах. "
Медівники роздають дітям – посівальникам і щедрувальникам на Новий рік, колядникам на Різдво, ними повитуха пригощає своїх "онуків", ними ж обдаровують на свята своїх хрещеників хрещені батьки; їх беруть із собою як гостинці до породіллі на одвідки. На жаль, зараз у домашньому господарстві медівники печуть украй рідко, оскільки громадське харчування освоїло їх виготовлення досить активно, у порівнянні домашній значно виграє.
Млинці (блинці, налисники) – популярна страва з тіста. Пшеничне, пшенично-гречане, кукурудзяне, зрідка житнє борошно розводять сироваткою, молоком або водою, вбивають яйця й заколочують рідке тісто. На розігріту сковороду , змащену салом чи олією, розливають тісто тонким шаром і підсмажують млинці з обох боків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Традиційні українські страви“ на сторінці 3. Приємного читання.
