Піде параска, як її ласка (умовини)

Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу

Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, переглядини) – знайомство з господарством молодого, що здійснюється невдовзі після успішного сватання. Цей звичай демонструє серйозність ставлення до утворення сім'ї, її добробуту в подальшому. Зрозуміло, батьки парубка намагаються з найкращого боку представити господарство свого сина, аби умовини завершилися шлюбною угодою. Раніше, бувало, навіть вдавалися до хитрощів: позичали у сусідів коня, волів або сільськогосподарський реманент.

Проте головним є передусім те, який наречений хазяїн – чи врівноважений, спокійний і непитущий. Суджена ж, з погляду хлопця, мусить бути працьовитою, справною господинею, а ще й чепурною та привітною. Отже, сімейне щастя ототожнюється передусім із доброзичливими взаєминами між подружжям.

За наших часів вподобання щодо якостей обранця (обраниці) не надто тісно пов'язані з мораллю як такою, так би мовити, загальнолюдськими цінностями, а більшою мірою відбивають індивідуальне ставлення особистості до конкретних якостей парубка чи дівчини. Зрідка зриваються шлюби й через якісь матеріальні міркування батьків, адже їх воля не є вирішальною у цій справі, тому звичай умовин зберігається більшою мірою на селі.

Подекуди нема жодної необхідності в умовинах, оскільки родини добре обізнані з матеріальним станом одна одної, у такому разі умовини або набувають суто умовного характеру, або ж від них відмовляються зовсім. Про хиткість цього звичаю може свідчити й довільність його дотримання: у "класичному" варіанті умовини передують заручинам, але можуть поєднуватися з ними, проводитися після них або й зовсім не проводитися.

Багату дівку сватають і в петрівку (посаг)

Сьогодні мало хто навіть на селі надто серйозно ставиться до такого явища, як посаг (придане), адже за нових соціально-економічних і культурних умов старовинна весільна обрядовість зазнає суттєвих трансформацій, і деякі її елементи просто відмирають.

Зрозуміло, що й сьогодні дівчині, як і колись, хочеться мати свою власну домівку, де б панували затишок і добробут, а це і гарний посуд, і постільна білизна, скатертини, штори, рушники, серветки й багато чого іншого. І далекоглядна мати обов'язково заздалегідь подумає про те, із чим піде її донька будувати своє родинне гніздечко, коли підійде час. Та й сама дівчина, якщо вона достатньо серйозно ставиться до свого майбутнього та не є ледачою, у змозі впоратися із цим питанням.

Зрозуміло, що сьогодні кожен має можливість піти до найближчого супермаркету та придбати будь-що й будь-коли. Особливо якщо матеріальний стан це дозволяє. Але ж готування посагу – це не просто накопичення певних речей, що стануть у пригоді в повсякденні, але й вияв материнської турботи й любові, це також доволі приємний процес планування свого заміжнього життя...

Колись кожна українська дівчина, без винятку, готувала собі придане, зокрема ту його частину, що становила так звану скриню.

Худобу, певну суму грошей, клаптик землі виділяв батько. Інше дівчина мала готувати собі сама або ж разом із матір'ю. Скриня включала постіль, рушники, одяг, а також стріч-ки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей. Тож, до весілля дівчині належало багато попрацювати. А ця праця не була для неї обтяжливою. Вона виконувала її здебільшого на вечорницях, де і працювала, і розважалася.

У разі якщо дівчина рано виходила заміж або з будь- яких інших причин не встигала приготувати собі посаг, народний звичай передбачав спеціальні передвесільні дії – торочини, на які приходили подруги нареченої.

Завершували готувати посаг у передостанній день весілля. Після обряду пов'язування молодих посаг урочисто везли до нареченого. Скриню супроводжували брати та свахи, які дорогою показували посаг гостям і односельцям – виймали зі скрині гарні речі, милувалися ними та демонстрували їх. Посаг мав засвідчити не стільки достаток молодої та її рідних, скільки її працелюбність – мовляв, он яка працьовита й хазяйновита наша наречена, вона буде доброю жінкою та господинею для свого чоловіка. Якщо посаг характеризував молоду як добру майстриню, її почет зустрічали хлібом- сіллю, співали величальну пісню.

Парубки також брали участь у створенні матеріальної основи майбутньої сім'ї – вони, як правило, працювали у господарстві, причому до цієї праці їх залучали досить рано.

Сьогодні теж має місце опікування молодих своїм майбутнім. Про дівчину вже йшлося, але ж і справжній чоловік не сидить на місці: він намагається заробити на власне житло тощо.

Сучасна молодь мріє мати всі переваги та змогу насолоджуватися життям на повну силу. Хочеться мати і добрий ремонт, і новітні меблі, і автомобіль. Природно, в кожному конкретному випадку стан речей свій, адже кожен виходить зі своїх можливостей і прагнень...


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Піде параска, як її ласка (умовини)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Звернення до своїх читачів

  • Народ – громада – родина народ

  • Небо прогнозує

  • Рослинний світ і погода

  • Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

  • Громада

  • Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

  • Без вірного друга великая туга (види духовної спорідненості)

  • Родина

  • Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається (передродові обряди)

  • Розтуляй ворота – шлях відкритий для дитя (родини)

  • Щоб дитина була гожа, як тая рожа (одвідки)

  • Казала вода, що святою була (зливки)

  • Найдорожча пісня – з якою мати колисала (роль колискової)

  • Як дівую, то й курей не годую (дошлюбне спілкування)

  • Піде параска, як її ласка (умовини)
  • Не потрібен і клад, якщо в хлопця з дівкою лад (заручини)

  • В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

  • Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

  • Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

  • Старої любові й іржа me з'їсть (весільні ювілеї)

  • Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

  • Смерть звістки не посилає (сповіщення)

  • Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні (проща)

  • Померлого плачем не воскресиш (голосіння)

  • Молодий може вмерти, а старий мусить (похорон неодружених)

  • Праця як основа життя

  • Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)

  • Де праця, там і пісня (весь рік трудовий у пісняк)

  • Весна ледачого не любить (веснянки)

  • Прийшов купало, так треба, щоб і гречка в землю упала (купальські пісні)

  • Хто в петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить (петрівчані пісні)

  • Час відпочивати (дозвілля)

  • Не хочеться танцювати, так черевики просяться (вечорниці, досвітки)

  • Гуляй, доню, я тобі не бороню (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння)

  • Нині гойки – завтра зойки (бешкети хлопців)

  • Ворожіння про шлюб

  • Ворожіння про те, чи молоді разом помруть

  • Природа в уявленнях Українця

  • Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)

  • Рідна домівка

  • Хата – як віночок, господиня – як квіточка (декоративне оздоблення кати)

  • Біля границі не годиться будувать світлиці (місце для нового будинку)

  • Будуєш під місяць уповні, то й у хаті буде повно (час закладин житла)

  • Кінець – ділу вінець (обряд "квітка")

  • Що їсть на сніданок українець?

  • Традиційні українські страви

  • Такий з нього їдець, як той горобець (режим і сезонність харчування)

  • Не сіки на головосіки! (харчові звичаї та заборони)

  • Народна медицина

  • Як хворий, то звертайся не до попа, а до знахаря (знахарі, ведуни)

  • Замовляння на здоров'я

  • Викачування хвороби на яйце

  • Молитвою хоч неситий будеш, та проте здоровий (роль молитви)

  • Український одяг

  • Бачили той сором люди, як без паску бігав (пояси)

  • Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

  • Святі обереги

  • Хай стелиться вам доля рушниками (рушник)

  • Ліс і себе чистить, і людину наставляє (рослини)

  • Хліб і на ноги ставить (хліб)

  • Мова квітів і кольорів

  • Прислів'я на вітер не мовиться (приказки, прислів'я)

  • Добрим словом і мур проб'єш (побажання, примовляння)

  • Порахуй зорі, пοтім краплі в морі – тоді і вертайся (лічилки)

  • Народні свята та обряди календарного циклу

  • День святого Андрія Первозванного

  • День Пророка Наума

  • День Святого Спиридона

  • Гната

  • Різдво Христове

  • Водіння кози

  • Новий рік за старим стилем (день Василя)

  • Водохреще

  • День Івана Хрестителя

  • День Святого Власа

  • Масляна

  • День Преподобного Касіяна

  • День Сорока Святих Мучеників

  • Теплий Олекса

  • День Благовісника

  • Білий тиждень

  • Великдень

  • Поминальний тиждень

  • День Святого Миколи Чудотворця

  • Трійця

  • День Івана Купала (Різдво Предтечі)

  • День Святих Петра і Павла

  • Жнива

  • День Святої Мокрини

  • Свято Спаса (Преображення)

  • Третій спас

  • Воздвижения Хреста Господнього

  • День Святого Дмитра

  • Такий чарівний світ народної уяви

  • Згаяного часу й конем не доженеш (час)

  • Рік – не кінь: не підженеш, але й не зупиниш (рік)

  • Природа – то одному мати, а другому мачуха

  • Вогонь палить, а вода студить (природні явища)

  • Вітер

  • Барвінок – на вінок, а полин – на віник (рослини)

  • Кожна пташка свої пісні має (птахи)

  • Дятел

  • Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

  • Вовк

  • Людина – світ, ним править бог...

  • Оправ його хоч у рамп, а він все такий сампй (фізична природа людини)

  • Оце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)

  • Що хата має, тим і приймає (предмети побуту)

  • Вік звікувати – не в гостях побувати (людське життя)

  • Демонологія

  • Домовик

  • Лісовик

  • Польовик

  • Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)

  • Вовкулаки

  • Заложні мерці

  • Вій

  • Міфологія

  • Числобог

  • Стріча (доля)

  • Права, Ява, Нава

  • Купайло

  • Трибог

  • Мокоша

  • Сонник