Свято першої борозни – стародавній народний обряд, пов'язаний із початком оранки, сівби. Від успіху цих робіт завжди залежав добробут селянина та його статки. Цей звичай включає: освячення плуга, першої борозни, покладання свяченого хліба, яєць і срібних монет на перший клаптик зораної землі, що має на меті сприяти тому, аби нива щедро родила. Перед тим як виїжджати в поле, вся родина мусить зібратися, запалити перед образами свічки та молитися Богові. Потім свяченою водою слід кропити коней (сьогодні їм на зміну прийшла техніка). Виїжджаючи, співають жартівливих пісень:
У понеділок поїхали,
А в вівторок приїхали,
Вранці в середу орали,
В четвер плуга поламали,
У п'ятницю волів погубили,
А в суботу волів знайшли
І додому пішли...
Завершується день святковою вечерею.
Сьогодні, як і колись, ранньої весни священик служить молебен з освяченням хлібних зерен.
Збираючись сіяти, одягають сорочки, в яких причащалися під час останнього говіння в церкві: аби хліб був чистим, тобто щоб не було бур'яну й будяків.
Господар має взяти хрест (хліб у формі хреста) і покласти його в борозну там, де востаннє повернувся плуг, потім прочитати "Отче наш" і кинути повні жмені зерна навхрест. Коли ж він, сіючи, доходить до хреста, то мусить його розламати та віддати з'їсти тваринам.
Засівати ниву, до речі, слід натщесерце, не можна лаятись.
Проводи на полонину – свято, приурочене до літнього вигону худоби на пасовища. Відзначається в день св. Юрія, покровителя хліборобства та скотарства. Народ вірить, що цього дня св. Юрій дістає ключа та відмикає небо й землю, випускаючи на волю росу та свіжу зелену рослинність.
Вигін худоби на літування проводиться урочисто та супроводжується різними магічними обрядами, піснями й танками. Для очищення худоби від усього злого, зверталися до вогню, свяченої води, молитов, замовлянь, биття тварин гілкою свяченої верби тощо. Роблять також "зелені ворота": встромляють по боках зелені гілки (терну чи верби) та між ними виганяють худобу.
Свято першого снопа – урочисте відзначення початку жнив. Вийшовши в поле на зажинки, господиня розстеляє скатертину або рушник із хлібом-сіллю та свічкою. Тричі кланяється ниві, промовляючи: "Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати". Жнива починають у "легкі" дні: вівторок або п'ятницю. Починати косити мусить найшанованіший в селі чоловік, який уславився як найкращий хазяїн. Щоб не боліла спина, за пояс втикають гілку ясеня або дуба.
Подекуди перший зажинок (дві жмені) господиня кладе навхрест на обочині, і вони мають так пролежати до кінця жнив.
Перший сніп ставлять у хаті на почесному місці під образами (у червоному куті). Він обмолочується окремо, зерна з нього святять у церкві, а перед сівбою їх змішують із насінням. Соломою з першого снопа годують худобу, аби не хворіла, а корови щоб давали багато молока.
Крім зажинків, існує ще й обряд "закрутки", щоб рука лихої людини не могла зіпсувати хліба: одна з жінок, узявши жменю колосся, закручує його вузлом. Інші цього часу співають відповідних пісень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ой, снопе великий, золотом-зерном колос налитий (трудова обрядовість)“ на сторінці 1. Приємного читання.
