ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

Культура Античності

Щоб здобути прихильність афінян, Тесей упіймав бика в околицях Марафону і приніс у жертву Аполлону. На той час Афіни змушені були платити страшну данину критському царю Міносу - сім дівчат і сім хлопців з міських родин для Мінотавра (людини-бика). Тесей вирішив убити його. Егей дав йому червоне вітрило і попросив підняти його при щасливому повернені, а якщо загинуть, хай матроси піднімуть чорне вітрило.

Допомогла Тесеєві подолати Мінотавра, який жив у лабіринті, дочка царя Аріадна, що дала афінянину клубок ниток і навчила, що він має робити. Перемігши Мінотавра, Тесей забрав із собою в Афіни Аріадну. Але дорогою він звелів винести сплячу Аріадну і залишити на о. Наксос, де до неї з'являється бог вина Діоніс і одружується з нею на цьому острові, що своєю формою нагадує виноградний листок.

Тесей весело повертався в Афіни і забув змінити чорне вітрило на пурпурове. Старий цар вирішив, що син загинув, і з розпачу кинувся в море в той час, як корабель Тесея ввійшов у порт Фалерон. Герой приніс обіцяні жертви богам і відправив гінця сповістити батька, не знаючи, що той загинув. Пам'ять про цей день в Афінах відзначають під час Осхофорій, на яких панує подвійний настрій: жалобний через смерть Егея і радісний з приводу повернення Тесея. Ще під час цього свята стало звичаєм перевдягати хлопців на дівчат, які несли священні гілки.

Прийшовши до влади, Тесей об'єднав усі афінські роди в єдину державу, але зрікся царського престолу і заклав підвалини республіканського устрою. Він також, подібно Гераклу, воював з амазонками і викрав їхню царицю Антіопу, яка скоро померла, залишивши йому сина Іполита.

Амазонка. Скульптура V ст. до н.е.

Амазонка. Скульптура V ст. до н.е.

Удруге Тесей одружився з Фейрою, дочкою царя Міноса. Одного разу він довго не повертався з мандрів, і всі думали, що він загинув. А Федра вирішила одружити на собі пасинка Іполита, який не любив жінок і відкинув цю пропозицію. Коли Тесей повернувся, негідна Федра поскаржилася, буцімто Іполит хотів її зґвалтувати. Засліплений гнівом, Тесей прокляв сина і попросив Посейдона відомстити йому. Той випустив страхітливого дракона, коні понеслись, і Іполит розбився об каміння. Дізнавшись про це, Федра повісилася.

У Тесея був вірний побратим - фессалійський царевич Пейритой. Коли той одружився з перекрасною Гіпподамією, Тесей приїхав на весілля, що відбувалося в столиці лапіфів (племена півночі Фессалії), на яке запросили кентаврів (напівлюди - напівконі). Вони перебиралися і ночами ловили жінок. Розпочалася страшенна війна, що закінчилася вигнанням дикунів із Фессалії. Залишили лише мудрого кентавра Хірона. А героїчні подвиги Тесея і Пейритоя під час цієї війни стали улюбленою темою грецьких скульпторів і живописців.

У 50 років Тесей зробив велику помилку: викрав зі Спарти Єлену, дочку царя Тіндарея, якій було всього 7 років. Сини царя зібрали військо і підійшли до Афін. Тесей у цей час був у далекому поході, і народні збори прийняли рішення віддати Єлену, а Тесея засудити до вигнання. Він більше в Афіни не повертався, а до кінця життя прожив на о. Скірос у царя Лікомедії. Одного разу в горах він посковзнувся і впав у безодню.

Після перських війн дельфійський оракул звелів афінянам перенести кістки Тесея на батьківщину. Афінський вождь Кімон, захопивши острів, знайшов могилу Тесея і переніс в Афіни у 474 р. до н.е. Поховали героя в центрі міста, а могила його стала пристанищем для рабів і всіх тих, хто боявся кривди. Афіняни влаштовували на його честь свято на восьмий день кожного місяця жовтня, в той день, коли він повернувся з Криту. Крім того, восьмий день кожного місяця теж присвячували його пам'яті.

Тесей був улюбленим героєм афінян. Гончарі оздоблювали посуд міфологічними малюнками, з другої половини VI ст. до н.е. майже забули про Геракла, зображуючи лише подвиги Тесея; на вулицях і площах Афін стояли статуї героя, будували храми на його честь, влаштовували свята. Проте Геракл назавжди залишився першим героєм, а Тесею відводять друге місце.

Коринфські легенди

У Коринфі правив цар Сизіф, палац якого стояв на вершині гори Акрокоринф. Сизіф був улюбленцем богів. Зевс запрошував його на олімпійські бенкети. Помираючи, він наказав дружині не ховати його. Оскільки душа, тіло якої не поховане, не може ввійти до царства тіней, Сизіф блукав берегом Стіксу, нарікаючи на свою долю. Коли його привели до Плутона, то він розповів, що негідна дружина викинула його тіло на смітник. Плутон дозволив йому ще раз повернутися на землю, щоб покарати негідницю.

Цар Коринфу пішов, але більше не повертався. Боги забули про нього і Сизіф жив довго, аж поки в пеклі не згадали про хитрого втікача. В Аїда визначили йому тяжку кару: він мусив підняти великий камінь на височенну круту гору. Сизіф узявся до роботи, але тільки-но він виносив камінь до вершини, як той виривався у нього з рук, котився вниз і Сизіф розпочинав свою працю заново. Можливо, переказ про "Сизіфову працю" виник тому, що у найдавніші часи злочинців-утікачів і рабів приковували до важкого каменя або колоди, які вони змушені були тягати за собою.

Онуком Сизіфа був красень Беллерофонт, який через необережність убив власного брата і його вигнали з країни. Вигнанець заховався у царя Пpeтa, але в нього закохалася підстаркувата цариця. Беллерофонт опирався її домаганням, але вона поскаржилася чоловікові, що красень хоче її викрасти. У Прета не вистачило мужності самому покарати юнака і він відправив його в Малу Азію до лікійського царя Іобата, давши листа, де був смертельний вирок. Іобат теж вирішив згубити юнака не власними руками і наказав стати на боротьбу з Химерою (спереду лев, позаду дракон, а посередині коза), з трьох пащ якої бухало полум'я. Люди тремтіли від страху перед потворою.

Перемогти Химеру Беллерофонту допомогла Афіна, яка дала йому золоту уздечку від крилатого коня Пегаса. Юнаку вдалося встромити списа у горло Химери. Цар розчулився, порвав Претового листа, віддав героєві свою дочку за дружину. Але успіхи запаморочили Беллерофонту голову, він задумав завоювати Олімп і відібрати в Зевса блискавки. Тільки-но він піднявся у повітря на крилатому коні, блискавка скинула вершника на землю. Беллерофонт упав у гірську ущелину, збожеволів від поразки і подався у пустелю, уникаючи людей.

Лаконські легенди

У Спарті правив цар Тіндарей, в якого не було дітей. Одного разу з'явився Гермес і поклав його дружині Леді на коліна велике яйце. Через деякий час з нього вийшло четверо прегарних дітей: хлопчики - Кастор і Полідевкт і дівчата - Єлена і Клітемнестра. Коли хлопці виросли, вони здійснили багато героїчних вчинків. Очистили від піратів Егейське море, боролися з велетнями і потворами. Вони були зразком братерської любові. Усі звикли їх називати спільним ім'ям - Діоскури, тобто Зевсові сини. Коли Кастор загинув, Полідевкт не захотів сам жити далі, і Зевс переніс їх між зорі, де вони сяють у сузір'ї Близнят.

Діоскурам присвячували храми, вшановували їх нарівні з богами. Пізніше культ Діоскурів поширився в Римі, де вони стали покровителями вершників.

Сестра Діоскурів Єлена була найвродливішою жінкою у світі, саме через неї і почалася Троянська війна, а лаконські селяни вшановували її як богиню врожаю.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)
  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря